ІДЕОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2014-2026 РОКІВ

Kalinichenko, B. (2025). IDEOLOGICAL FACTORS OF THE RUSSIAN-UKRAINIAN WAR OF 2014-2026. Politology bulletin(99), 276–287. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.99.276-287

У статті досліджені основи новітньої ідеологічної парадигми рф так званого «русского міра», субстанцію якої складають старі ідеології російського націоналізму: панславізм/слов'янофільство/панрусизм, євразійство, націонал-більшовизм до яких у 2000-х доєднався рашизм, дослідники називають його російським аналогом нацизму, або російським неонацизмом. Розглянуті причини концентрації російського режиму на минулому, а не на пошуку шляхів ефективного конструювання майбутнього і створення умов для взаємовигідної співпраці в регіоні. Уточнений механізм поширення генерованих для кремлівської влади ідеологем, ключовими елементами якого є сам правлячий режим, російська православна церква (РПЦ і афільовані з нею церкви в інших країнах, зокрема УПЦ), пропагандистські ЗМІ, російські «ідеологи»-спікери, які можуть на пряму не асоціюватися з рф, але працювати на неї шляхом відпрацювання модифікованого порядку денного. З’ясовано, що після падіння «Імперії зла» в рф не змінилися підходи до організації та ведення пропаганди. Оскільки, інституціонально-сталою залишилася успадкована від СССР пропагандиська машина. Набір ідеологічних кліше або кліше без суті теж не змінилися через прагнення рф повернути і утримати стару картину світу де СРСР був полюсом геополітичного тяжіння. Наголошено на ознаках максимального напруження державної машини рф на початку 2026 року, яка здійснила повну переорієнтацію на війну на виснаження, де внутрішня стабільність приноситься в жертву примарним територіальним здобуткам. Фіксація на агресії проти України завдає кремлю одну за одною поразки на геополітичному рівні і зрештою болісно б’є по амбіція кремля. Більш чітка позиція адміністрації США по відношенню до рф може пришвидшити її стратегічну поразку на всіх рівнях в тому числі і в Україні.