Інститут юридичної відповідальності державних службовців у системі службового права України

Дисертація присвячена дослідженню інституту юридичної відповідальності державних службовців у системі службового права України.
На підставі системно­-структурного аналізу існуючих підходів сформульовано поняття «державна служба» та з’ясовано її роль у державотворчих процесах України. Зроблено висновок, що державна служба – це політичний, організаційно­ управлінський і соціальний інститут держави, основною метою якого є забезпечення ефективного виконання законів, ухвалених урядом, реалізації державної політики, а також потреб та інтересів громадян України відповідно до демократичних принципів та стандартів.
Розкрито зміст і сутність таких понять, як «відповідальність», «юридична відповідальність», «юридична відповідальність державних службовців» та «інститут юридичної відповідальності державних службовців». Запропоновано авторський підхід до визначення «інститут юридичної відповідальності державних службовців» який, зокрема, визначено як систему правових норм, що регламентує механізм притягнення державних службовців до відповідальності за вчинення ними протиправних діянь.
Окреслено роль службового права як самостійної галузі в системі права України, що відкриває нові перспективи для більш ефективного врегулювання публічно­-службових правових відносин, забезпечує зміцнення правової системи України.
Виконано комплексне дослідження генезису інституту юридичної відповідальності державних службовців. З огляду на історичні нормативно-­правові документи, праці вітчизняних та зарубіжних науковців окреслено вісім етапів становлення цього інституту на теренах України.
Описано види юридичної відповідальності державних службовців. Особливу увагу зосереджено на питаннях удосконалення законодавства щодо кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно­-правової (матеріальної) відповідальності.
Аргументовано, що норми кримінальної відповідальності, які стосуються законодавчого врегулювання проблеми колабораціонізму, а саме щодо колабораційної діяльності державних службовців, потребують уточнення, зокрема з огляду на те, що з 2014 року Україна протистоїть збройній агресії російської федерації, а велика частина території окупована країною-­агресором та не підконтрольна українському уряду. У цьому контексті запропоновано доповнити статтю 111-1 «Колабораційна діяльність» Кримінального кодексу України частиною першою такого змісту: «Колабораційна діяльність – це діяльність, яка полягає в добровільній та умисній співпраці громадян держави із окупаційним режимом для забезпечення інтересів ворога та заподіяння шкоди власній державі», а також доповнити статтю 111­-1 «Колабораційна діяльність» Кримінального кодексу України частиною 9 і викласти її в такій редакції: «Учинення дій, прийняття рішень, зазначених у частинах п’ятій – сьомій цієї статті, службовими особами – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої».
Обґрунтовано висновок про потребу вдосконалити адміністративну відповідальність державних службовців за правопорушення, які пов’язані з корупцією. Запропоновано зміцнити законодавчу базу шляхом унесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема доповнити статтю 172-­6 КУпАП критеріями, що визначатимуть поважність причин неподання декларації у визначений законом строк, а також удокладнити зміст статті 172-­7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів» поданням більш суворих санкцій за такі діяння.
Акцентовано на потребі конкретизувати процедурні етапи дисциплінарного процесу, зокрема щодо строків надання державними службовцями пояснень, та розширити перелік видів дисциплінарних стягнень, що можуть застосовувати до державних службовців за вчинення ними проступків. З огляду на викладене запропоновано викласти абзац п’ятий пункту 31 «Порядку здійснення дисциплінарного провадження» в такій редакції: «надати письмові пояснення з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження до прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи, надавати додаткові пояснення протягом усього дисциплінарного провадження, а також надавати відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються», та доповнити частину першу статті 66 Закону України «Про державну службу» такими видами дисциплінарного стягнення, як «позбавлення поточної премії (якщо така премія ще не була виплачена)» та «тимчасове позбавлення права на преміювання».
Сформульовано підходи до формування механізму персональної відповідальності державних службовців за умови спричинення ними матеріальної шкоди приватним та публічним особам шляхом прийняття ними неправомірних рішень через процедуру відшкодування шкоди у порядку регресу.
Висвітлено зарубіжний досвід в контексті інституту юридичної відповідальності державних службовців. Доведено потребу використання позитивного досвіду в частині утвердження моральних цінностей та етики державних службовців, зменшення ризиків дисциплінарних проступків та полегшення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців через створення Дисциплінарної палати та Дисциплінарної палати суду з прийняттям Дисциплінарного статуту державного службовця.
З’ясовано особливості механізму запобігання корупційним правопорушенням у країнах ЄС та зазначено, що важливим аспектом європейського підходу є активне залучення громадськості до розв’язання актуалізованої проблеми та формування культури правової свідомості громадян. Із цією метою реалізують освітні програми та організовують кампанії з підвищення обізнаності суспільства. Доведено, що адаптація та імплементація європейських практик в українську дійсність істотно покращить ефективність національної системи запобігання корупції, сприятиме створенню стійкого та прозорого управлінського середовища, вільного від корупційних проявів.
Подано обґрунтовані пропозиції щодо вирішення окремих питань службової кар'єри державних службовців в умовах воєнного стану, зокрема щодо конкурсного відбору під час дії воєнного стану, дистанційної роботи державних службовців, подання декларації про майновий стан і доходи, а також порядок звільнення з державної служби.

Ольшевська Ю. М. Інститут юридичної відповідальності державних службовців у системі службового права України : дис. д-ра філософії : 081 Право / наук. кер. А. І. Берлач. Київ, 2024. 199 с.