Темпоральність у координатах соціально-трудового розвитку-ХХІ: природа та драйвери трансформації

Надано авторський концепт темпоральності, що відображує нові грані складних та різновекторних драйверів соціально-трудової динаміки за сучасної цифрової доби. Головний теоретико-методологічний засновок – аргументація часової сутності явищ і процесів у новій соціоекономічній реальності першої половини ХХІ ст. щодо багатовимірності часу та нового формату життєдіяльності. Розкрито варіанти комбінування параметрів економічної, технологічної та соціальної темпоральності з виокремленням сегментів асиметрій. Узагальнено темпоральні тренди, що сформувались у світовому соціумі на зламі тисячоліть, та постають як парадокси "соціального часу". Запропоновано інваріантні підходи до запровадження нестандартних часових моделей зайнятості з ідентифікацією режимів тривалості робочого часу як економічної форми прояву темпоральності. Запропоновано реалізацію національного проєкту стосовно експериментального оцінювання соціально-економічних наслідків різноманітних моделей робочого часу.