Вплив дитячо-батьківських відносин на саморегуляцію у старших дошкільників

Селейман-Гольдак, А., Колесніченко, Л. (2025). Parent-Child Relationships as a Factor in the Development of Self-Regulation in Preschoolers. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 2(22), 90–97. https://doi.org/10.17721/BPSY.2025.2(22).10

Вступ. Сучасні дослідження підкреслюють, що розвиток саморегуляції в дошкільному віці є критично важливим для подальшого емоційного та когнітивного становлення дитини. Одним із провідних чинників, що впливають на формування здатності регулювати власні емоції та поведінку, виступає характер дитячо-батьківських відносин.
М е т о ю дослідження було визначити зв’язок між характеристиками дитячо-батьківських відносин та рівнем розвитку саморегуляції у дітей старшого дошкільного віку. Дослідження зосереджене на виявленні того, які типи відносин матері та дитини асоційовані з кращою або гіршою здатністю дітей до емоційного контролю.
М е т о д и. Дослідження здійснено на вибірці батьків (а саме, матерів) 50-х дітей віком 4–6 років. Використано такі методи: теоретичні (аналіз, систематизація, узагальнення наукових праць та літератури з проблеми саморегуляції у дітей дошкільного віку), емпіричні (шкала тривожності дошкільників Спенс Р., Рапі П., МакДональд К., Інгрем М.; шкала емоційної регуляції Шілдс А. та Чікетті Д.; Шкала дитячо-батьківських стосунків Р. С. Піанто, яка містить підшкали “Конфлікти”, “Близькість” та “Залежність”; опитувальник щодо стилю прив’язаності Александер Т., Фіні Н., Гоаус М. та Ноллер П.), статистично-математичні (описова статистика, кореляційний аналіз та  регресійний аналіз).
Р е з у л ь т а т и. Результати дослідження підтвердили наявність впливу дитячо-батьківських відносин та стилю прив’язаності матерів на емоційну регуляцію та емоційну лабільність у дітей, а також рівень їхньої тривожності. Кореляційний і регресійний аналіз засвідчив, що підвищена емоційна лабільність у дітей достовірно пов’язана з конфліктами та підвищеною залежністю від матерів, тоді як розвиток навичок емоційного самоконтролю значною мірою підтримується атмосферою емоційної довіри та близькості в родині. Це підтверджує припущення про те, що дитячо-батьківські стосунки та особливості прив’язаності батьків виступають чинниками саморегуляції у старшому дошкільному віці.
В и с н о в к и. Результати дослідження свідчать про необхідність підтримки батьків у розвитку емоційно-збалансованих стосунків із дітьми для сприяння розвитку саморегуляції дітей як  важливої умови успішної адаптації до шкільного життя та ефективного навчання. Подальші дослідження доцільно зосередити на розробці та впровадженні програм психологічної підтримки сімей для покращення емоційної регуляції дітей.