Розуміння психічних явищ в міфо-релігійних образах східних слов’ян

ПРЕДКО, Д. (2025). Understanding mental phenomena in the mythological and religious symbols of the Eastern Slavs. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 2(22), 149–154. https://doi.org/10.17721/BPSY.2025.2(22).17

Вступ. У сучасних умовах посилення інтересу до етнічної ідентичності, традиційної культури та народної ментальності, вивчення давніх уявлень про душу та психічні явища дозволяє глибше зрозуміти особливості формування психологічного досвіду, моральних норм та системи вірувань. Особливо важливо осмислити, як у народній традиції осмислювалися феномени свідомості, потойбічного життя, добра і зла, душевного здоров’я – адже ці уявлення формували культурну основу сприйняття особистості в суспільстві.
Методи. Історико-культурний метод (при дослідженні міфологічних та релігійних уявлень у контексті конкретної історичної епохи); психологічно-герменевтичний (при інтерпретації міфологічних уявлень як відображення глибинних психологічних процесів).
Результати. Встановлено, що міфо-релігійні уявлення східних слов’ян про душу і психічні явища формували цілісну сакрально-символічну модель внутрішнього світу людини, у якій психіка осмислювалася як динамічний, надприродно зумовлений процес. З’ясовано, що душа уявлялася рухливою та поліваріативною сутністю, здатною відокремлюватися від тіла, змінювати образи та переходити між різними вимірами буття. Виявлено, що психічні стани й переживання інтерпретувалися через природні стихії (вогонь, подих тощо), що надавало їм сакрального й морально-нормативного змісту. Доведено, що обрядові та ритуальні практики, долаючи граничні ситуації, виконували регулятивну функцію, спрямовану на підтримання душевної рівноваги та відновлення порушеної гармонії між людиною і сакральним світом.
Висновки. З’ясовано, що сутність і особливість взаємозв’язку міфологічного та релігійного компонентів у східнослов’янських уявленнях про душу та психічні явища полягає в тому, що міф створював символічну мову осмислення психіки, а релігійний складник перетворював цю мову на дієву систему віри, культу й моральної регуляції. Причому разом ці уявлення слугували механізмами їх закріплення, регуляції та відтворення(через фольклор і ритуали) в повсякденному житті, долаючи граничні ситуації та формуючи цілісну модель внутрішнього світу людини.