Значення спадщини творчості Тараса Шевченка для публічної та культурної дипломатії сучасної України

Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2026
Автор(и) :
Ghosh, Mridula
National University of Kyiv Mohyla Academy
Мова основного тексту :
Англійська
eKNUTSHIR URL :
DOI :
Журнал :
Випуск :
1(29), ч. 1
ISSN :
2410-4094
Початкова сторінка :
77
Кінцева сторінка :
97
Цитування :
[APA 7] Ghosh, M. (2026). Legacy and Significance of Taras Shevchenko's Creations for Public and Cultural Diplomacy of Modern Ukraine. Шевченкознавчі студії, (29), ч. 1, 77–97. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2026.1(29).1/77-97
[ДСТУ] Ghosh M. Legacy and Significance of Taras Shevchenko's Creations for Public and Cultural Diplomacy of Modern Ukraine. Шевченкознавчі студії. 2026. Вип. 1(29), ч. 1. С. 77—97. DOI: 10.17721/2410-4094.2026.1(29).1/77-97 (date of access: 30.07.2026).
Вступ. У статті досліджується спадщина Тараса Шевченка та її значення для публічної та культурної дипломатії України. Насамперед увага приділяється сприйняттю його творів через переклади в країнах Глобального Півдня, зокрема на субконтиненті Південної Азії з кінця 50-х років до кінця 20 століття. Предметом дослідження також є деколоніальність у творах. Архівні тексти були проаналізовані для оцінки сприйняття Шевченка в Південній Азії протягом другої половини минулого століття. Було досліджено Шевченкове бачення України та її ідентичності через такі вірші, як "Розрита могила", "Кавказ", а також "І мертвим, і живим…". Ідеї Шевченка проаналізовані через призму постколоніальної теорії, зокрема концепцій Франца Феннона, Едварда Саїда та Гаятрі Чакраворті-Співак. Було досліджено історичну еволюцію щодо сприйняття Шевченка усередині України, зокрема після революції на Майдані 2013–2014 рр. та війни, що триває, й агресії Росії. Вивчена активна участь громадян у різних проєктах державних та недержавних секторів.Методи. У статті використано кейс стаді, порівняльні методи, контент-аналіз історичних (архівних) та літературних текстів. Теоретичною основою статті є міждисциплінарні підходи, інтертекстуальність, культурний переклад та постколоніальні теорії.Результати. Автор показує, що Шевченко сприймався саме як антиколоніальний герой в очах провідних літературних діячів та прихильників визвольної боротьби в багатьох країнах світу. Теорія культурного перекладу допомагає нам зрозуміти діяльність науковців, які не знали української мови, але використовували англійську чи російську як засіб розуміння й вираження. Стереотипи радянської влади про Шевченка не мали жодного або мали незначний вплив на цих інтелектуалів. Автор також показує поетичний генезис постколоніальної теорії у творах Шевченка задовго до того, як провідні теоретики запропонували свої ідеї у другій половині ХХ століття. У статті названо декілька заходів, успішно здійснених державними та недержавними інституціями для просування України через постать та ідеї Шевченка. Це також показує формування української ідентичності, остаточне відокремлення від російського культурного простору. Усе це забезпечує найбільш життєздатне підґрунтя для побудови постколоніального наративу на користь України.Висновки. Твори Шевченка надають беззаперечні історичні та політичні докази для розробки ідеальної платформи публічної дипломатії України, що є екзистенційно актуальним за сучасних обставин.
Файл(и) :
Вантажиться...
Ескіз
Завантажити
Формат :

Adobe PDF

Розмір :

430.98 KB

Контрольна сума :

(MD5):f0d08bfb58327c74fc1b54be964f8469

Creative Commons Attribution 4.0 International
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International