ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЗА СЕЙСМОТОМОГРАФІЧНИМ ГЕОТРАВЕРСОМ "ВІННИЦЯ – ТАГАНРОГ"

Пігулевський, П., Шумлянська, Л., Дубовенко, Ю. (2020). FIRST RESULTS OF THE SEISMIC TOMOGRAPHIC GEOTRAVERSE "VINNYTSIA – TAGANROG" RESEARCH. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 4(91), 42–48. https://doi.org/10.17721/1728-2713.91.06

Розглянуто методичні аспекти та результати вивчення стратиграфічного розрізу верхньої мантії вздовж сейсмотомографічного геотраверсу "Вінниця – Таганрог". Для локалізації різних особливостей стану мантії, які можуть бути пов'язані зі зміною речовинного складу, густини субстрату, температури тощо було застосовано аналіз кривих першого та другого градієнта швидкості з пошуком точок перегину на первинній швидкісній кривій vp, яка була отримана при побудові сейсмотомографічної моделі за методом Тейлорової апроксимації. Перед аналізом кривизни проводилась процедура згладжування відповідно до довжини хвиль, що відповідають зонам Френеля, які охоплює хвиля в мантії на певних глибинах. За вказаною методикою розраховано криві швидкостей vр і градієнтів швидкостей для верхньої мантії під основними тектонічними структурами Українського щита (УЩ) вздовж геотраверсу "Вінниця – Таганрог", який перетинає Подільський і Бузький мегаблоки, Голованівську шовну зону, Інгульський мегаблок, Криворізько-Кременчуцьку шовну зону, Середньопридніпровський мегаблок, Оріхівсько-Павлоградську шовну зону і Приазовський мегаблок. За результатами досліджень були виділені найбільш значимі особливості будови мантії в інтервалі глибин 50–750 км. З позиції тектоніки УЩ виділена трансрегіональна тектонічна зона (розташована між точками 30.0Е, 49N і 32.0Е, 48.25N), над якою розташовані Голованівська шовна зона (ГШЗ), східна частина Бузько-Росинського мегаблока і західна – Інгульського, де спостерігаються значні порушення загальної мантійної межі, що називається межею 660 км – між верхньою та середньою мантіями. Під Подільським мегаблоком ця межа розташована на глибинах 550–560 км. Під ГШЗ вона піднімається вище, до відміток 450–460 км, а на схід від шовної зони вона різко опускається до 660–670 км і набуває субгоризонтального положення. Різкий стрибок до відміток 450–460 км показує глобальну зону зриву і характер контакту між різними геодинамічними мантійними областями сучасної платформи.