Гармонізація законодавства України у сфері авторського права з правом ЄС

Дисертація є комплексним дослідженням, в якому проаналізовано проблеми гармонізації законодавства України у сфері авторського права з правом ЄС і визначено шляхи їх вирішення.
В результаті проведеного дослідження було комплексно проаналізовано проблемні питання гармонізації законодавства України у сфері авторського права з правом ЄС на сучасному етапі та сформулювані пропозиції щодо вдосконалення процесу гармонізації законодавства України до права ЄС у сфері авторського права з урахуванням існуючих проблем та практики гармонізації авторського законодавства країн-членів ЄС.
Вперше було окреслено сучасні тенденції та перспективи гармонізації авторського права України з правом ЄС через призму нових об’єктів правової охорони інтелектуальної власності, до яких належать: літературні твори не лише у письмовій, але й електронній (цифровій) чи іншій формі; бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; музично-світлові шоу, циркові вистави; твори ландшафтних утворень; художня ковка; збірки обробок нематеріальної культурної спадщини; театральні постановки, сценічні переробки творів белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі, і обробки нематеріальної культурної спадщини; тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами. Однак, динамічний суспільний розвиток та бажання повної інтеграції до Євросоюзу все що ставить перед нашою країною вимогу продовження процесів поетапної гармонізації українського законодавства з європейським законодавством у сфері авторського права.
Було встановлено, що розвиток штучного інтелекту неминуче відображається на критерії оригінальності в авторському праві ЄС та України. Зважаючи на те, що в ЄС утвердився підхід стосовно того, що під оригінальністю слід розуміти спеціальну характеристику результату інтелектуальної діяльності, досягнуту за рахунок прояву автором своїх творчих здібностей таким чином, щоб відобразити в створеному ним творі власну особистість, визнання оригінальності твору можливе тільки у випадку створення його людиною та відображенні у ньому її людської особистості. Тобто, у ЄС система правового захисту авторського права вимагає дотримання критеріїв оригінальності та участі людини як автора, вираження його творчого задуму. Це означає, що критерій оригінальності не може бути застосовним до об’єктів, створених з використанням штучного інтелекту. Крім того, розрізняються об’єкти, створені штучним інтелектом, та об’єкти, створені за допомогою штучного інтелекту. Українське законодавство не визнає автором штучний інтелект та не охороняє авторським правом об’єкти, згенеровані ним, оскільки необхідною умовою виникнення авторського права є відповідність критерію оригінальності твору, який пов’язаний з людиною-автором та реалізацією творчого задуму. Водночас такі неоригінальні об’єкти, згенеровані штучним інтелектом, підпадають під охорону правом особливого роду, а суб’єкти права особливого роду мають право ліцензувати, передавати такі об’єкти та здійснювати захист цього права в тому числі в судовому порядку.
Доведено, що на сучасному етапі приведення законодавства України про авторське право у відповідність до законодавства ЄС наша держава досягла помітних успіхів, адже були прийняті важливі для нашої держави Закони («Про авторське право і суміжні права» від 2022 року, «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 2018 року із змінами та доповненнями від 2022 року), які імплементували в українське національне законодавство у сфері авторського права та суміжних прав положення понад десятка Директив ЄС. Однак, одночасно з цим зустрічається ряд невідповідностей та проблем у адаптації чинного національного законодавства у цій сфері до права ЄС, які призводять до проблем на практиці захисту авторських та суміжних прав. Зокрема, серед них поспішність процедури гармонізації, що призводить до проблем правового застосування прийнятих на національному рівні законодавчих актів та необхідності постійного відстеження судової практики ЄС з метою правильного правозастосування; невідповідність окремих положень чинного законодавства України європейським стандартам у сфері захисту авторських та суміжних прав, складність збору доказової бази для доведення факту порушення авторських та суміжних прав, організаційно- правові недоліки процедури захисту авторських та суміжних прав в судовому порядку, недостатня кількість спеціально підготовлених суддів, які здатні розв’язати спірні питання з дотриманням авторських та суміжних прав. Зважаючи на це, вважаємо, що процес адаптації національного законодавства у сфері авторського права та суміжних прав до права ЄС має продовжуватись, однак більш виважено та продумано. Слід відмовитись від поспішності в адаптації, адже це призводить не до наближення чинного законодавства до права ЄС, а швидше приводить до нових викликів та загроз порушення авторського права та суміжних прав, що може негативно позначитись на й без того неефективній системі захисту авторських та суміжних прав в Україні.
Встановлено, що технології віртуальної реальності в ЄС останнім часом швидко розвиваються, створюють інноваційні форми взаємодії, а також нові юридичні проблеми, зокрема й у сфері захисту авторських прав. Розвиток технологій віртуальної реальності створює ряд наступних можливостей: можливість підтримки європейських екосистем Web4, можливість надання публічних послуг з використанням технологій віртуальної реальності, можливість створення умов для більш захоплюючої освіти та навчання тощо. До числа викликів, які виникають у сфері авторського права належать: порушення авторських прав, ускладненість захисту авторських прав у віртуальній реальності, необхідність адаптації законодавства ЄС до нових викликів авторському праву у віртуальній реальності. Слід відзначити, що ЄС намагається йти в ногу із часом і всіляко підтримувати розвиток віртуальних технологій і цифрового середовища, адже їх інноваційний прогрес має значення для ефективного розвитку всіх сфер життєдіяльності суспільства Євросоюзу. Позитивне значення розвиток віртуальних світів має і для авторського права, адже створює нові можливості для творців. Водночас сфера віртуальних світів є найбільш сприятливою для порушень авторських прав. Зважаючи на це, ЄС варто більше уваги приділити розробленню механізмів виявлення порушень авторських прав у віртуальній реальності та притягнення винних осіб до відповідальності за порушення авторських прав, щоб розвиток інформаційної складової не призвів до нівелювання положень чинного законодавства ЄС у сфері захисту авторських прав. Для України ж актуально спостерігати за досвідом ЄС у напрямку напрацювання основ та розробки правового регулювання віртуальних світів, а також розпочинати розробку національного законодавства у цій сфері, адже, як свідчить практика, віртуальні світи сьогодні набувають все більшого поширення, а тому наша держава, яка бажає йти в ногу з часом і надавати ефективний захист авторських прав авторам в віртуальних світах та віртуальній реальності, повинна мати належне правове забезпечення у цій сфері.
Автором визначено, що на сьогоднішній день Україна максимально наблизила своє законодавство у сфері авторського права та суміжних прав у контексті цивільно-правових винятків та обмежень до права ЄС, однак все ще залишається ряд винятків та обмежень, які потребують свого відображення у чинному вітчизняному законодавстві. Зокрема, це стосується винятків та обмежень, встановлених Директивою 2019/790, частина з яких, хоч і частково, знайшла відображення у чинному законодавстві, тоді як більша частина залишається законодавчо не закріпленою. Серед таких винятків та обмежень потребують закріплення: виняток щодо надання науково-дослідним організаціям та установам зі збереження культурної спадщини у деяких випадках, наприклад, для подальшої верифікації результатів наукових досліджень, можливості зберігати копії, зроблені згідно з винятком для цілей проведення глибинного аналізу тексту та даних; виняток щодо надання науково-дослідним організаціям й установи зі збереження культурної спадщини, у тому числі особам, пов'язаним з ними, щодо глибинного аналізу тексту та даних стосовно контенту, до якого вони мають законний доступ тощо. Зважаючи на те, що українським законодавцем закріплюється вичерпний характер та перелік винятків та обмежень, то внесення винятків та обмежень, закріплених Директивою 2019/790 має відбутись саме в положеннях Закону України «Про авторське право і суміжні права». Адаптація українського законодавства до права ЄС у цьому аспекті є важливим кроком до вступу України до Євросоюзу у найближчій перспективі.
Доведено, що на сьогоднішній день Україна повністю реформувала своє законодавство у сфері авторського права та суміжних прав у відповідності до взятих на себе зобов’язань. Проте, це зовсім не означає, що українське авторське законодавство є повністю відповідним авторському праву ЄС, адже за період 2017-2023 років авторське право ЄС зазнало значних трансформацій та нововведень, які не були враховані Україною та ЄС у положеннях Угоди про асоціацію. Саме тому актуальним стає питання подальшої адаптації та гармонізації українського законодавства у сфері авторського права до права ЄС у цій сфері у контексті наданого Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. Зокрема, актуальною залишається гармонізація законодавства України у сфері авторського права з правом ЄС у частині визначення порядку та умов використання сирітських творів, у частині встановлення винятків та обмежень у національному авторському законодавстві та праві ЄС тощо.
Визначено, що станом на сьогоднішній день перед державами-членами ЄС виникає ряд проблем у процесі гармонізації свого національного законодавства у сфері авторського права і суміжних прав у відповідності до положень авторського законодавства ЄС, до яких, зокрема, належать незакінченість процедури гармонізації авторського законодавства в межах загального права ЄС; «вертикальний» характер дії директив та регламентів ЄС, внаслідок чого їх «гармонізуючий» вплив обмежується конкретним предметом регулювання (наприклад, програмним забезпеченням, базами даних, фотографічними творами тощо); неузгодженість винятків та обмежень тощо. Права, надані творцям оригінальних творів у кожній державі-члені Європейського Союзу, відрізняються залежно від національного законодавства та правової традиції. Проте, хоча законодавство про авторське право в Європейському Союзі залишається переважно національним законодавством, національні правила поступово зближуються за допомогою міжнародних договорів і нового законодавства ЄС у сфері авторського права і суміжних прав, яке гармонізує різні права авторів і виконавців.
Було встановлено, що станом на сьогоднішній день основні принципи та засади авторського права України та ЄС досі мають певні розбіжності, незважаючи на ряд реформ у сфері інтелектуальної власності, проведених Україною в контексті її інтеграційних прагнень та двосторонніх домовленостей на рівні Україна – ЄС. Це спричиняє певні перешкоди на шляху до вступу України до ЄС і вказує на те, що процес гармонізації українського авторського законодавства до права ЄС у цій сфері повинен продовжуватись. Вже сьогодні наша держава має певні позитивні зрушення стосовно регулювання відносин у сфері охорони неоригінальних об’єктів, генерованих комп’ютерною програмою, які не повинні бути втраченими у контексті гармонізації українського авторського законодавства до права ЄС у цій сфері.
Визначено, що динаміка у розвитку авторського права й суміжних прав прямо залежить від динаміки розвитку Європейського Союзу та інтенсивності інтеграційних процесів у тих країнах, які прагнуть до гармонізації власного законодавства на основі законодавства ЄС. Однак, не можна не відмітити й той факт, що чинна система авторського права ЄС досі базується на положення
Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів від 1886 року, що свідчить про необхідність оновлення правової основи авторського права ЄС у відповідності до вимог сьогодення. Це напряму стосується й України, яка ратифікувала Бернську конвенцію та стоїть на шляху наближення та гармонізації свого законодавства до законодавства ЄС.
У дисертації сформульовані й інші теоретично обґрунтовані висновки та положення щодо проблем та перспектив гармонізації законодавства України у сфері авторського права з правом ЄС.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в можливості використання висновків та пропозицій дисертації у правотворчій і правозастосовчій сферах, а також у навчальному процесі.

Кондик Д. М. Гармонізація законодавства України у сфері авторського права з правом ЄС : дис. д-ра філософії : 081 Право / наук. кер. А. О. Кодинець. Київ, 2024. 214 с.