ІНТЕРПРЕТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ Ю. Б. ЗАЛЕСЬКИМ (ЗА ПОЕМОЮ «ТРАХТЕМИРІВСЬКИЙ МОНАСТИР»)

Сліпчук, Д. (2023). J. B. ZALESKI’S INTERPRETATION OF UKRAINIAN HISTORY (BASED ON THE POEM «TRAKHTEMYRIV MONASTERY»). Polish Studies of Kyiv, 37(37), 292–308. https://doi.org/10.17721/psk.2021.37.292-308

Ключовою фігурою сюжету маловідомої поеми-рапсоду «Трахтемирівський монастир» є козацький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Статтю присвячено аналізу історичної достовірності подій і постатей, впроваджених у сюжет поеми, зокрема постаті Сагайдачного. Шляхом топологічної та хронологічної локалізації встановлено подію та її дату, що не називається у тексті напряму, а також виявлено хронологічну хибу, що пов’язана з роками життя вищезгаданого гетьмана, завдяки попередній реконструкції історичного підґрунтя поеми. З докладного вивчення біографії виявилося, що Сагайдачний не міг бути їх сучасником, оскільки об’єктивна історія свідчить про його смерть. На додачу під час прочитання тесту виявлено ще достатньо непідтверджених фактів, що, однак, могли служити художній виразності та символізму поеми, серед яких участь Максима Кривоноса та невстановлена достовірність особи очільника татарських військ. На основі біографічних відомостей та інших видів діяльності Залеського висунуто припущення, що недотримання історичної достовірності не було помилкою, а свідомим творчим домислом, пов’язаним з романтичною міфологізацією історичної постаті, зокрема для підкріплення своїх політичних переконань та візії спільного минулого, позбавлено- го ворожнечі. У статті наводяться аргументи на користь зумисного творчого домислу: ідею твору введено у світоглядний контекст автора, проведено паралель зі спадщиною світової літератури. Актуальність і новизна розвідки зумовлена відповіддю на це питання, що кине світло на розуміння поляком історичних процесів сусідньої держави. Доведено, що вибір Трахтемирівського монастиря місцем дії у поемі невипадковий. Прослідковано збіжність змісту виголошених гетьманом реплік зі світоглядом Залеського. Досліджуваний мотив пасує концепції «польського козакофільства», притаманній «українській школі», а образо-символьне наповнення відповідає засадам епохи романтизму. У висновках обґрунтовано доцільність використання поетом образу гетьмана, розкрито символізм його присутності, місця перебування, нового ремесла.