ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Herneha, R. (2019). THEORETICAL-LEGAL ANALYSIS OF THE MECHANISM OF NATIONAL LEGAL PROTECTION OF LABOR SAFETY. Соціальне право(1), 44–49. https://doi.org/10.37440/soclaw.2019.01.07

У статті проаналізовано специфіку та значення механізму національного правового забезпечення охорони праці. Окреслено його значення та охарактеризовано роль у правовому регулюванні охорони праці. На основі теоретичного аналізу виведено перелік елементів національного механізму правового забезпечення охорони праці.
Автор робить висновок, що механізм правового забезпечення залежить не лише від держави та права, але й від поведінки самих суб’єктів правовідносин. Саме дана ознака визначає й відмінність між механізмом правового регулювання та механізмом правового забезпечення.
Встановлено, що міжнародний та національний механізм правового забезпечення охорони праці відрізняються рівнем деталізованості, де національний механізм правового забезпечення — це цілісна та налагоджена система, яка поширює свою дію на чітко визначену територію та регулює за допомогою використання правових засобів та методів, встановлення правових норм та застосування юридичної відповідальності за їх порушення чи недотримання, суспільні відносини між суб’єктами охорони праці з метою забезпечення прав працівника на життя, здоров’я та безпечні умови праці та регламентації поведінки роботодавця щодо надання гарантій забезпечення цих прав.
Крім того, зазначено існування різниці між санкцією та юридичною відповідальність, де під першою розуміють засоби примусового впливу, що застосовуються у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Тобто, санкція є уже наслідком визнання необхідності застосування юридичної відповідальності, тому більш доцільним було б застосування саме даного формулювання.
Водночас, автор висловлює думку, що юридичну відповідальність не можна назвати  обов’язковим елементом правового забезпечення, так як вона наступає тільки у виключних моментах порушення прав або ж не дотримання заборон. Правомірність актів безпосередньої реалізації прав та обов’язків, у свою чергу, взагалі ж виключає можливість її застосування.