Статистичне оцінювання соціально-економічних наслідків другого демографічного переходу в Україні та країнах Східної Європи

Виноградова Д. В. Статистичне оцінювання соціально-економічних наслідків другого демографічного переходу в Україні та країнах Східної Європи : дис. ... доктора філософії : 051 Економіка. Київ, 2025. 197 с.

Виноградова Д. В. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – «Економіка» (галузь знань – 05 Соціальні та поведінкові науки). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, Київ, 2025.
Дисертаційну роботу присвячено статистичному дослідженню сучасних закономірностей відтворення населення та оцінювання соціально-економічних наслідків другого демографічного переходу в Україні та країнах Східної Європи. Об’єктом статистичного вивчення стали статево-віковий склад, інтенсивні та екстенсивні характеристики природного руху і міграції населення України та країн Східної Європи за період 1959 – 2021 рр..
У роботі були поставлені та вирішені такі завдання: визначено детермінанти та охарактеризовано концепції першого та другого демографічного переходу; виокремлено причини та наслідки зміни моделі відтворення населення; обґрунтовано методи та підходи статистичного аналізу закономірностей відтворення населення в умовах другого демографічного переходу; оцінено сучасний режим смертності; досліджено динаміку і структуру народжуваності; виокремлено особливості регіональної диференціації складових природного руху населення; здійснено оцінку демографічних втрат населення; визначено індикатори демографічного потенціалу; реалізовано прогнози інтенсивності смертності та народжуваності; розроблено сценарії відтворення населення в короткостроковій перспективі; оцінено рівень демографічної безпеки в контексті другого демографічного переходу; визначено рівень соціального-економічного розвитку країни за наявного демографічного потенціалу.
У роботі розкрито теоретико-методологічні засади статистичного дослідження закономірностей відтворення населення в умовах другого демографічного переходу на основі аналізу вітчизняних та зарубіжних досліджень. Зокрема, надана узагальнена дефініція поняття «демографічних перехід», охарактеризовано етапи демографічного переходу, а саме причини та наслідки зміни моделі відтворення населення, та співвіднесена вікова структура населення кожному з цих етапів. Визначено обмеження концепції демографічного переходу та наголошено про притаманні свої особливості перебігу демографічного переходу кожній країні.
Обґрунтовано необхідність розмежування понять першого та другого демографічного переходу. Виокремлено головну відмінність між двома концепціями, яка полягає в тому, що перший є довгостроковим наслідком зниження рівня смертності, а другий – результатом зниження народжуваності, що не забезпечує простого заміщення поколінь у зв’язку із трансформацією демографічної поведінки в бік індивідуалізації. Проведено порівняльний аналіз демографічних та соціальних характеристик населення (народжуваність та плідність, смертність, шлюбно-сімейні відносини, міграція, життєвий устрій населення) двох концепцій.
Розкрито чинники зміни чисельності населення за допомогою характеристики культурних, історичних, релігійних, соціальних, політичних та економічних факторів. Загальна тенденція до зростання чисельності населення світу викликала необхідність розгляду її екологічних, економічних та соціальних наслідків.
Переписи населення та поточний облік процесів природного та механічного руху виокремлено як основні джерела інформації про чисельність і склад населення. Підкреслено ефективність проведення вибіркових досліджень для моніторингу та аналізу народжуваності, стану здоров’я та інвалідності, професійної підготовки та зайнятості населення, рівень доходу і витрат домогосподарств. Наголошено про доцільність використання адміністративної інформації та реєстрів населення.
Запропоновано напрями статистичного аналізу природного та механічного руху населення, а саме: застосування індексних моделей та стандартизації для статистичного аналізу інтенсивності смертності у розрізі статі та плідності за типом поселення; використання моделей модифікованої експоненти та експоненційного згладжування задля ідентифікації тенденції в динаміці смертності та народжуваності; побудова різноваріантних короткострокових перспективних розрахунків чисельності та статево-вікового складу населення за допомогою імітаційного моделювання; застосування методу головних компонент для визначення вагових коефіцієнтів кожного із демографічних показників при розрахунку інтегральної оцінки демографічної безпеки.
Висвітлено особливості динаміки загального рівня смертності та інтенсивності смертності немовлят і дитячої смертності в Україні із урахування соціально-економічних особливостей досліджуваного періоду. Розглянуто характер зміни структури причин смерті та суттєві відмінності у структурі померлих за класами причин у розрізі статі в Україні. Установлено сучасний рівень передчасної смертності (смерті осіб у віці до 65 років) та описані фактори, що зумовлюють надсмертність чоловіків працездатного віку, зокрема поширення зайнятості у шкідливих та небезпечних умовах праці, зловживання алкоголем та паління. За допомогою індексного методу досліджено взаємозв’язок між загальним рівнем смертності та повікової інтенсивності вимирання і структури населення. Застосування методу стандартизації дало змогу виокремити вплив статево-вікової структури на рівень смертності населення в Україні. Визначено, що вікова структура відносно молодого чоловічого населення значно занижує рівень смертності чоловіків. У дослідженні розглянуто територіальні відмінності у рівнях смертності в Україні.
Узагальнено основні аспекти зміни характеру відтворення населення в Україні за допомогою аналізу динаміки рівня народжуваності та частки жінок дітородного віку в загальній чисельності населення. Виокремлено особливості повікової моделі народжуваності та інтенсивність постаріння контингенту матерів. Побудова індексних моделей дала змогу оцінити зміну рівня народжуваності в Україні в цілому та за рахунок вікової плідності, вікової структури дітородного контингенту жінок, репродуктивної структури жіночого населення та статевого складу населення. Розглянуто особливості процесу народжуваності в Україні не лише в динамічному аспекті, а й в розрізі різних територій і типів поселень. Здійснено типологізацію регіонів України за допомогою розрахунку багатовимірної середньої параметрів дітородної активності.
З’ясовано причини та особливості динаміки внутрішньої міграції в Україні за типом поселення та окремими областями, визначено основні регіони-реципієнти і регіони-донори. Розглянуто передумови та оцінена інтенсивність зовнішньої міграції населення України. Досліджена структура міждержавних мігрантів за країнами в’їзду (виїзду), за статтю і віком, за статтю і типом поселення. Визначено тенденції та оцінено динаміку зовнішньої трудової міграції завдяки використанню інформації, отриманої у ході проведення загальнонаціональних модульних вибіркових обстежень з питань трудової міграції населення України.
Визначено особливості скорочення чисельності населення за рахунок природного і механічного руху та зміни у статево-віковій структурі населення України за період незалежності. З’ясовано, що повна оцінка демографічних втрат України наразі неможлива. Відкритий, жорстокий збройний конфлікт та пов’язані з ним процеси, зокрема репресії та примусові депортації, завдали Україні величезних демографічних втрат, підірвали її генофонд і деформували соціальну структуру населення в розрізі сімейного складу, національності, суспільних груп тощо. Еміграція, загибелі та каліцтва населення репродуктивного та працездатного віку унеможливили збереження рівня відтворення населення на довоєнному рівні та призвели до виснаження трудових ресурсів.
У межах дисертаційного дослідження було здійснено статистичне оцінювання демографічного потенціалу України та країн Східної Європи в умовах другого демографічного переходу. Запропоновано новий підхід до представлення демографічного потенціалу населення країни двома рядами показників: ядро (нетто-показник відтворення населення, сумарний коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт смертності немовлят, середня очікувана тривалість життя при народженні у розрізі статі, загальний коефіцієнт смертності), та соціально-економічна оболонка (середній вік матері при народженні дитини, рівень постаріння населення, загальний коефіцієнт демографічного навантаження, сальдо міграції).
У зв’язку із сучасною тенденцією депопуляції переважної більшості країн Східної Європи виникла необхідність детальнішого вивчення динаміки смертності та народжуваності. Для моделювання динамічних рядів складових природного руху населення була використана модель модифікованої експоненти, а для короткострокового прогнозування рівнів смертності та народжуваності в країнах Східної Європи був застосований метод експоненційного згладжування. Для побудови комплексних короткострокових прогнозів відтворення населення України за допомогою імітаційного моделювання розроблено різноваріантні сценарії для визначення прогнозних значень основних характеристик демографічних процесів та вибору трендових моделей для екстраполяції показників відтворення населення.
Оцінено рівень та проведено порівняльний аналіз демографічної безпеки в східноєвропейському регіоні як інтегральної оцінки показників відтворення населення, а також розраховані порогові значення кожної із включених до моделі характеристик відтворення для визначення меж їхньої безпечності в контексті другого демографічного переходу. На основі отриманих результатів були визначені пріоритетні напрями демографічної політики в країнах Східної Європи та Україні.
Визначено взаємозв’язок соціально-економічного розвитку країни із демографічною ситуацією в регіоні та виклики, спричинені зміною моделі відтворення населення, для економічного зростання. З’ясовано, що у поєднанні з поведінковими та соціальними факторами збільшення витрат на охорону здоров’я відіграє важливу роль як визначальний чинник покращення умов життя населення, що неодмінно призводить до подовження середньої очікуваної тривалості життя. Запропоновано рекомендації щодо реформування законодавства та шляхи взаємодії державного управління із економікою для зниження впливу постаріння населення на соціально-економічний розвиток.