Проблема нерозповсюдження ядерної зброї під час і після завершення "холодної війни"
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
1 вересня 2019 р.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
3(142)
ISSN :
1728-2640
Початкова сторінка :
27
Кінцева сторінка :
31
Цитування :
[APA 7] Павленко, В. М. (2019). Проблема нерозповсюдження ядерної зброї під час і після завершення "холодної війни". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, (3(142)), 27–31. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2019.142.7
[ДСТУ] Павленко В. М. Проблема нерозповсюдження ядерної зброї під час і після завершення "холодної війни". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. 2019. № 3(142). С. 27—31. DOI: 10.17721/1728-2640.2019.142.7 (дата звернення: 25.07.2026).
Здійснено аналіз процесу становлення й розвитку режиму неросповсюдження ядерної зброї, який автор пропонує умовно поділити на три етапи. Перший – 1945–1968 рр. – це той час, коли намагання зупинити чи загальмувати процес поширення ядерної зброї були марними. Другий етап – 1968–1995 рр. – закладання основ режиму неросповюдження у "Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї" від 1 липня 1968 р. Третій етап розпочався у 1995 р. і дав поштовх наростанню нових ризиків і загроз "режиму". Звернено увагу на те, що сам "Договір нерозповсюдження ядерної зброї" ділить держави-учасниці на дві категорії – ядерні і неядерні, а сам "Договір" у 1995 р. було продовжено на невизначений термін. Це сприяло зміцненню світової безпеки та призвело до позитивних змін у міжнародних відносинах. Проаналізовано ряд конференцій, на яких було досягнуто згоду щодо підписання Підсумкового документу, де вперше було названо поімено держави, що не є членами "Договору неросповсюдження ядерної зброї", а також містився заклик до Індії, Ізраїлю та Пакистану приєднатися до нього у статусі держав, що не володіють ядерною зброєю. VIII конференція відбулася з 3 по 28 травня 2010 р., на ній було підписано документ, що містив 64 рекомендації, які мали бути виконані до 2015 р. – досить скромний, але позитивний результат. Наголошено, що ДНЯЗ беззаперечно став найбільш універсальним міжнародним договором, хоча в ньому і є слабкі місця й це змушує численні комісії з питань нерозповсюдження звертати на це увагу. Зроблено висновок, що МАГАТЕ – це єдина у світі універсальна міжнародна організація, яка служить цілям мирного використання ядерної енергії, але при цьому підкреслено, що цей орган є скоріше технічним і не може давати політичної оцінки діяльності тієї чи іншої держави. Автор стверджує, що сучасний стан режиму нерозповсюдження, загалом викликає стурбованість і неоднозначні оцінки і для подолання кризи міжнародного режиму нерозповсюдження треба шукати шляхи до більш універсальних домовленостей між країнами.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
268.88 KB
Контрольна сума :
(MD5):75c995c33935c86414b163d760c570e8
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International