НОРМАТИВНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ВИБОРЧОГО ПРАВА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Palagitskaya, Н. (2019). REGULATORY ASSIGNMENT OF GENERAL VOTING LAW IN FOREIGN COUNTRIES. Соціальне право(1), 122–130. https://doi.org/10.37440/soclaw.2019.01.21

Стаття присвячена встановленню особливостей та закономірностей нормативного закріплення загального виборчого права у зарубіжних державах. Аналіз законодавства зарубіжних країн дає підстави для висновку про те, що у більшості країн принцип загального виборчого права закріплений як на конституційному рівні, так і у спеціальних виборчих законах (окремих для кожних виборів) або кодифікованих актах.
Доводиться, що, закріплений у конституційних законах принцип загального виборчого права має декларативний характер, оскільки його зміст не розкривається. Водночас, у спеціальних виборчих законах та кодифікованих актах, принцип загального виборчого права отримує деталізацію свого змісту, яке полягає у встановлені умов, відповідно до яких громадяни мають можливість реалізувати своє право обирати та бути обраним.
Описано випадки, коли загальне виборче право закріплюється тільки в розділі конституції, який відповідає за порядок формування органів влади, при цьому не міститься в нормах про основні чи політичні права громадян. Найпоширенішими випадками закріплення загального виборчого права в конституціях зарубіжних держав є його відображення одночасно в декількох розділах. Основний Закон ФРН закріплює, поряд з іншими принципами виборчого права, принцип загального виборчого права і доволі широко визначає його зміст, а також містить посилання на федеральні закони, які розкривають його зміст ще більш широко та встановлюють певні обмеження.
Автором характеризується досвід Великої Британії, яка не має конституції у формі єдиного акту, який би мав вищу юридичну силу, а її конституційне законодавство складають сукупно нормативно-правові акти, судові прецеденти, конституційні угоди, доктринальні джерела, які встановлюють права і свободи людини, визначають порядок формування і повноважень органів публічної влади, а також принципи взаємовідносин між державою, суспільством і людиною. Проте, зазначені акти не містять положення щодо загального виборчого права.