Оптимізація джерел фінансування територіальних громад в умовах повоєнного відновлення

Коваленко В. О. Оптимізація джерел фінансування територіальних громад в умовах повоєнного відновлення : дис. ... доктора філософії : 072 Фінанси, банківська справа та страхування. Київ, 2025. 238 с.

Коваленко В.О. Оптимізація джерел фінансування територіальних громад в умовах повоєнного відновлення. – Кваліфікаційна праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 072 «Фінанси, банківська справа та страхування». − Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
У дисертації запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо обґрунтування теоретико-методичних засад та розроблення науковопрактичних рекомендацій щодо диверсифікації джерел . територіальних громад в умовах повоєнного відновлення з метою сталого розвитку. Науково обґрунтовано особливу роль здатності пристосування до особливостей конкретної громади, шляхи залучення комплексу різних джерел фінансових ресурсів, характерні риси нагромадження коштів, ефективності використання та розподілу отриманих ресурсів, створення передумов для належної реалізації створених економічних планів і інфраструктурних проєктів, використання місцевих соціальних програм для вирішення проблем фінансового забезпечення розвитку певної громади й ефективного управління місцевими фінансами.
Територіальні громади для фінансування економічного розвитку та своєї діяльності можуть використовувати різні джерела фінансування, зокрема, власні надходження, трансфери з державного бюджету та приватні кошти, залучені на ринках капіталу. Для оцінки можливості отримати приватне фінансування громаді необхідно проводити аналіз «фінансової автономії та здатності до самофінансування та розвитку ТГ», отримати кредитний рейтинг та запропонувати проєкти, що потребують фінансування. При аналізі фінансового здоров’я публічних інститутів використовуються три основні критерії (сталість, гнучкість і вразливість).
Доведено, що попередня модель економічного зростання викликала серйозний конфлікт між природними екосистемами та соціально-економічним розвитком, що спричинило активну імплементацію концепції сталого розвитку, яка призвела до активного впровадження на практиці принципів зеленої економіки. Таким чином, рекомендовано проводити відбудову інфраструктури за допомогою реалізації «зелених інфраструктурних проєктів», які спрямовані на захист довкілля. Підґрунтям стратегії сталого розвитку стала концепція зеленої інфраструктури, в рамках якої передбачено гармонійне співіснування між людиною та природою, тобто вона включає одночасно просування екологічного, соціального й економічного розвитку. Поступово зелена інфраструктура перетворюється на додатковий стимул для залучення гостей, споживачів, інвесторів внаслідок відновлення довкілля, появи в територіальній громаді ефективних економічних переваг, що сприяє розвитку економіки регіону в цілому.
Встановлено, що у повоєнний період ТГ обов’язково доведеться проводити відбудову інфраструктури та переходити на нові технології та вимоги, які будуть застосовуватися до об’єктів критичної інфраструктури, особливо важливою буде їх відповідність стандартам ЄС. Це перетворює пошук фінансових інструментів, які дозволять реалізовувати інфраструктурні проєкти, і фінансувати їх з ефективних і якомога дешевших джерел, на одну з першочергових завдань місцевих органів у ТГ. Для формування власних інноваційних фінансових інструментів потрібно застосовувати сучасні принципи фінансової інженерії, що застосовуються в ЄС, які дозволять залучати власний/ризиковий капітал, використовувати поєднання різноманітних боргових інструментів (кредитів, гарантій посередників, що забезпечують фінансування для значної частини кінцевих позичальників, якщо їм складно відшукати фінансування) з метою розподілу ризику між різними фінансовими установами для підвищення обсягів залучених коштів.
На підставі моделі оптимізації доходів розроблено механізм наповнення бюджетів територіальних громад України в умовах повоєнного відновлення залежно від масштабів руйнування на основі диверсифікації джерел фінансування. Модель оптимізації передбачає максимізацію доходів місцевого бюджету, тобто власних надходжень, трансфертів і позикових коштів за рахунок розширення податкової бази шляхом стимулювання ділової активності, ефективного податкового адміністрування, збільшення доходів від комунальної власності, відповідності критеріям для отримання міжбюджетних трансфертів. Імплементація моделі передбачає розв’язок рівнянь обмеження на власні надходження, податкову базу, місцеві податки та збори, доходи від комунальної власності, трансферти та боргове фінансування. Умовами оптимізації є максимізація власних доході, мінімізація вартості позикового капіталу, стимулювання проєктів за рахунок державно-приватного партнерства, підвищення коефіцієнту ефективності збору податків. Для підвищення ефективності використання залучених коштів всі проєкти, що потребують фінансування, потрібно поділити на дві основні групи: потенційно прибуткові та неприбуткові. Фінансування неприбуткових проєктів бажано здійснювати за кошти донорів і міжнародної допомоги, тоді як для потенційно прибуткових проєктів можна залучати кошти на комерційній основі із використанням портфелю доступних інструментів.
Запропоновано методичний підхід до оцінювання ефективності фінансування інфраструктурних проєктів місцевих органів влади, в основі якого лежить побудова ієрархії даних проєктів з метою розбудови «розумної територіальної громади», запропоновано ієрархію, яка на відміну від існуючого підходу, дозволяє визначити пріоритетність фінансування інфраструктурних проєктів для досягнення сталого розвитку територіальної громади. Підхід передбачає поділ інфраструктури на три складові: муніципальну, транспортну й енергетичну. Пріоритетами муніципальної інфраструктури є система подачі води та прибирання сміття, система суспільної безпеки та система вуличного освітлення, для транспортної інфраструктури основою є система управління рухом транспорту та система громадського транспорту, а енергетична інфраструктура охоплює систему подачі електроенергії, подачі газу та систему центрального опалення. Усі три складові інфраструктури територіальної громади потрібно розглядати узгоджено, але у зазначеному порядку пріоритетності, і лише після задоволення попередніх потреб можна переходити на наступний рівень.