Цивільно-правове регулювання зобов’язальних інформаційних відносин: методологія, теорія, практика

На підставі дослідження теоретико-правових засад цивільно-правової регламентації зобов’язальних інформаційних відносин можна зробити наступні висновки.
1. Початок ХХІ ст. харкетризується бурхливим розвитком інформаційного суспільства, появою нових високотехнологічних засобів доступу до інформації, її накопичення та аналізу, зростанням комунікаційних можливостей особи, розширенням та ускладненням відносин інформаційного обміну. За цих умов законодавство не може залишатися інертним, воно має адекватно реагувати на ті зміни, що відбуваються в технологічній сфері, регулюючи відносин, які виникають внаслідок створення, використання, надання та передачі прав на інформацію. Визначальною рисою нового типу суспільства є суттєве підвищення ролі та значення інформації, засобів комунікації та технологій доступу, обробки та поширення інформації.
2. Концепція визначення інформації як об’єкта цивільно-правової охорони має ґрунтуватися на загальнонаукових теоріях розуміння інформації з урахуванням специфіки юридичної науки. Методологічною основою для розроблення визначення інформації як об’єкта правовідносин можуть бути концепції, які пов’язують інформацію з результатами інтелектуальної діяльності людини, оскільки право як універсальний регулятор суспільних відносин, не поширюється на процеси, які відбуваються поза контролем людини. Інформація у цивільному праві є нематеріальним благом з приводу якого виникають цивільні права та обов’язки. Тому як об’єкт цивільних відносин, виходячи із мети та завдання даного дослідження, інформацію пропонується характеризувати як результат інтелектуальної діяльності людини, виражений у будь-якій, придатній для сприйняття формі.
3. Інформація у силу своєї нематеріальної природи, здатності до поширення та тиражування може перебувати одночасно у необмеженої кількості осіб, а інформаційні відносини виникають, насамперед, між приватними особами. Питома вага інформаційних відносин, що виникають між особами на принципах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності є значно більшою, ніж інформаційні відносини між державою та особою, тому вони підлягають впорядкуванню нормами приватного права. Регулювання інформаційних відносин на підставі публічно-правових засад повинно доповнювати, проте не підміняти приватноправові основи регламентації інформаційних відносин.
4. Інформація пов’язана з інтелектуальною діяльністю та може мати будь-які форми зовнішнього відображення, придатні для сприйняття особою безпосередньо чи за допомогою технічних засобів. Як результат інтелектуальної діяльності людини інформація може існувати як самостійний об’єкт, так і у формі результатів творчої діяльності, які охороняються системою права інтелектуальної власності. Концепція інформації як результату інтелектуальної діяльності дозволяє оцінити через призму інформаційних відносин систему інтелектуальної власності та, водночас, надає змогу екстраполювати на інформаційні відносини приватноправового характеру, система регулювання яких лише формується у вітчизняному законодавстві, окремі положення законодавства про інтелектуальну власність. Такий підхід сприяє формуванню цілісної системи приватноправового регулювання суспільних інформаційних відносин, невід’ємним елементом якої є сфера права інтелектуальної власності, що охороняє найбільш цінний вид інформації - результати творчої діяльності.
5. Інформація як об’єкт цивільно-правової охорони характеризується наявністю ряду юридично важливих властивостей, що визначають правову природу інформації та впливають на формування механізму її правової охорони у приватному праві. До юридичних ознак інформації належать її основні риси – нематеріальний характер інформації як об’єкта цивільних прав та оборотоздатність прав на інформацію. Такі ознаки інформації як якість, кількісна вимірності, спадкоємність, масовість, цінність, системність, невичерпність, універсальність, тиражованість тощо характеризують інформацію як об’єкт наукового дослідження, проте безпосередньо не впливають на формування системи цивільно-правової охорони інформації.

Ключові слова: інформація, інформаційне зобов’язання, інформаційні цивільні правовідносини, права на інформацію, ліцензія, ліцензійний договір, інтелектуальна власність, результат інтелектуальної діяльності, цивільно-правові способи захисту прав на інформацію.

Кодинець А. О. Цивільно-правове регулювання зобов’язальних інформаційних відносин : методологія, теорія, практика : дис. ... док. юрид. наук : 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Кодинець Анатолій Олександрович. - Київ, 2017. - 470 с.