Особливості ідіостилю Міґеля де Унамуно та засоби їх відтворення в українському перекладі (на матеріалі романів «Тітка Тула» і «Туман»)

Самборська В. Особливості ідіостилю Міґеля де Унамуно та засоби їх відтворення в українському перекладі (на матеріалі романів «Тітка Тула» і «Туман») : кваліфікаційна робота ОС «магістр» : 035.051 «романські мови та літератури (переклад включно), перша - іспанська» / Наук. кер. О. Орличенко. Київ, 2025. 116, [V] с.

Метою дослідження є виявлення ключових ознак ідіостилю Міґеля де Унамуно та аналіз способів їхнього відтворення в українському перекладі романів «Тітка Тула» і «Туман» (переклад В. Шовкуна). Актуальність роботи зумовлена зростаючою увагою до проблеми збереження ідіостилю як фактору стилістичної автентичності художнього перекладу. Ідіостиль Унамуно та специфіка його відтворення українською мовою досі не були предметом цілісного перекладознавчого аналізу, що свідчить про наукову новизну роботи. Об'єктом виступає ідіостиль М. де Унамуно, предметом — мовні одиниці оригіналу, що передають особливості стилю автора, та їхні еквіваленти в перекладі.
У теоретичному розділі встановлено, що ідіостиль охоплює мовні риси, художнє мислення, світогляд, тематичні домінанти й культурно-історичні чинники. Його переклад вимагає збереження цілісної системи стилістичних ознак і балансу між точністю та інтерпретацією, а перекладацькі трансформації забезпечують передачу авторських домінант в іншій мовній системі. Ідіостиль Унамуно поєднує філософські роздуми, інтертекстуальні алюзії, жанрове новаторство і діалогічно-монологічну форму, а збереження цих елементів представляє найбільшу перекладацьку складність. Порівняльний аналіз засвідчив, що успішне збереження ідіостилю залежить від цілісного перекладацького підходу, в якому В. Шовкун балансує між синтаксичною точністю, стилістичною експресією та адаптацією інтертекстуального коду до українського контексту. Завдяки цьому, переклад зберігає головні риси індивідуального стилю Унамуно.