Мотив впізнавання у Гомера та у сценах зустрічі Електри з Орестом
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2025
Автор(и) :
Бєльський, Павло
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
2 (38)
ISSN :
2709-8494
Початкова сторінка :
15
Кінцева сторінка :
23
Цитування :
[APA 7] Бєльський, П. (2025). Мотив впізнавання у Гомера та у сценах зустрічі Електри з Орестом. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (38)), 15–23. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.02
[ДСТУ] Бєльський П. Мотив впізнавання у Гомера та у сценах зустрічі Електри з Орестом. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. 2025. № 2 (38). С. 15—23. DOI: 10.17721/1728-2659.2025.38.02 (дата звернення: 25.07.2026).
Вступ. Мотив впізнавання, позначений Арістотелем у "Поетиці" як ключовий елемент трагедії, відіграє важливу роль у давньогрецькій літературі, зокрема в епічних поемах Гомера та трагедіях Есхіла, Софокла й Евріпіда. Його значення простежується і в сучасних творах, що робить дослідження цього мотиву актуальним для розуміння літературної еволюції.
Методи. У дослідженні використано методи компаративного, семантичного і контекстуального аналізу. Компаративний аналіз для зіставлення сцен у Гомера і трагіків, семантичний – для інтерпретації символіки та сюжетної ролі впізнавання, контекстуальний – для встановлення значень окремих слів і уривків.
Результати. У статті досліджується мотив впізнавання (ἀναγνώρισις) у давньогрецькій літературі, зокрема у творах Гомера та сценах зустрічі Електри з Орестом у трагедіях Есхіла, Софокла та Евріпіда. Основу теоретичного аналізу становить праця Арістотеля "Поетика", де анагноризис розглядається як ключовий елемент складного сюжету. Арістотель виділяє два типи впізнавання: поєднане з перипетією та без неї. Дослідження пропонує додаткову класифікацію: зовнішнє (впізнання однієї особи іншою) та внутрішнє (усвідомлення фактів про себе). У "Іліаді" мотив впізнавання переважно пов'язаний з явленням богів смертним, де процес впізнання може бути явним або прихованим, але рідко впливає на сюжет. Натомість у "Одіссеї" цей мотив стає ключовим для розвитку подій, наприклад, у сценах впізнавання Одіссея. Особливу увагу приділено сценам зустрічі Електри з Орестом, які демонструють еволюцію мотиву: від символічних, але ірраціональних доказів у Есхіла (пасмо волосся, слід ноги) до більш реалістичних у Софокла (перстень) та критичного переосмислення в Евріпіда (шрам). Результати дослідження підкреслюють багатогранність мотиву, його перехід від декоративного елементу до сюжетотворчого інструменту, а також його актуальність у сучасній літературі. Стаття демонструє, як античні традиції залишаються продуктивними для аналізу художніх творів різних епох.
Висновки. Мотив впізнавання нелінійно розвивається від епічної формули до центрального сюжетного механізму, зберігаючи універсальність у сучасній літературі. Дослідження підкреслює значення анагноризису для античної поетики та його адаптацію в новітніх контекстах.
Методи. У дослідженні використано методи компаративного, семантичного і контекстуального аналізу. Компаративний аналіз для зіставлення сцен у Гомера і трагіків, семантичний – для інтерпретації символіки та сюжетної ролі впізнавання, контекстуальний – для встановлення значень окремих слів і уривків.
Результати. У статті досліджується мотив впізнавання (ἀναγνώρισις) у давньогрецькій літературі, зокрема у творах Гомера та сценах зустрічі Електри з Орестом у трагедіях Есхіла, Софокла та Евріпіда. Основу теоретичного аналізу становить праця Арістотеля "Поетика", де анагноризис розглядається як ключовий елемент складного сюжету. Арістотель виділяє два типи впізнавання: поєднане з перипетією та без неї. Дослідження пропонує додаткову класифікацію: зовнішнє (впізнання однієї особи іншою) та внутрішнє (усвідомлення фактів про себе). У "Іліаді" мотив впізнавання переважно пов'язаний з явленням богів смертним, де процес впізнання може бути явним або прихованим, але рідко впливає на сюжет. Натомість у "Одіссеї" цей мотив стає ключовим для розвитку подій, наприклад, у сценах впізнавання Одіссея. Особливу увагу приділено сценам зустрічі Електри з Орестом, які демонструють еволюцію мотиву: від символічних, але ірраціональних доказів у Есхіла (пасмо волосся, слід ноги) до більш реалістичних у Софокла (перстень) та критичного переосмислення в Евріпіда (шрам). Результати дослідження підкреслюють багатогранність мотиву, його перехід від декоративного елементу до сюжетотворчого інструменту, а також його актуальність у сучасній літературі. Стаття демонструє, як античні традиції залишаються продуктивними для аналізу художніх творів різних епох.
Висновки. Мотив впізнавання нелінійно розвивається від епічної формули до центрального сюжетного механізму, зберігаючи універсальність у сучасній літературі. Дослідження підкреслює значення анагноризису для античної поетики та його адаптацію в новітніх контекстах.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::035 Філологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Мови та література
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
463.11 KB
Контрольна сума :
(MD5):36a5d9d5d7ff6467649314c0d9831e73
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International