ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ МЕТИ І МОТИВІВ У СКЛАДАХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Чорний, Р. Л. (2019). PROBLEM ISSUES OF OBJECTIVES AND MOTIVES IN COMPOSITION OF CRIMES AGAINST THE BASIS OF NATIONAL SECURITY OF UKRAINE. Вісник кримінального судочинства(4), 89–103. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.4/89-103

Анотація. Важливе кримінально-правове значення, насамперед для правильної кваліфікації злочинів, передбачених ст.ст. 109–114–1 КК України, справедливості призначуваного винній особі покарання мають мета і мотив злочину, що є самостійними психологічними ознаками суб’єктивної сторони, яка, у свою чергу, не вичерпується ставленням суб’єкта до вчинюваної ним суспільно небезпечної дії або бездіяльності та її наслідків.
Мета статті полягає у визначенні основних проблем, які виникають при з’ясуванні мети і мотивів злочинів проти основ національної безпеки та формулюванні пропозицій з удосконалення положень КК України.
Здійснене дослідження вказаних ознак суб’єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст. 109–114–1 КК України, продемонструвало, що у науці кримінального права представлені різні підходи до розуміння мети і мотивів основних і кваліфікованих складів злочинів проти основ національної безпеки України. Статті розділу І Особливої частини КК сконструйовані таким чином, що припускають, з одного боку, двояке тлумачення деяких суб’єктивних ознак складу злочину, з іншого – зазначені у них обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони є зайвими або такими, які закріплені з порушенням правил нормопроектувальної техніки. Так, на сьогодні залишаються невирішеними такі проблеми:

Дискусійною з погляду законодавчої пропозиції є позиція щодо необхідності передбачення як конструктивної ознаки публічних закликів і розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 109 та ч. 1 ст. 110 КК України, спеціальної мети, оскільки запропонований підхід утворюватиме труднощі під час доказування слідчими та судом винуватості особи у вчиненні відповідного злочину.
Передбачення мети злочину як обов’язкової ознаки у примітці до ст. 110–2 КК України не у повну міру відповідає головному призначенню зазначеної конструктивної частини кримінально-правової норми і правилам нормопроектувальної техніки, а також призводить до звуження сфери застосування вказаної статті, труднощів під час доказування у кримінальному провадженні.
Положення ч. 1 ст. 111 КК України дають підстави стверджувати про наявність у ній так званої «подвійної» мети, що утворює певні труднощі для кваліфікації і притягнення винного до відповідальності саме за державну зраду. Заподіяння шкоди не лише суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а й іншим видам безпеки держави може бути як бажаним для суб’єкта результатом вчинення ним суспільно небезпечного діяння, так і може залиша-

тися поза бажаннями і прагненнями особи, коли, наприклад, вчиняючи шпигунство, громадянин України переслідує винятково корисливу мету, керуючись корисливими мотивами.

Особливості техніко-юридичної конструкції диспозиції ст. 112 КК України є підставою різних підходів авторів щодо розуміння обов’язкових ознак суб’єктивної сторони передбаченого нею складу злочину. Такими вважаються винятково мотив, мета і мотив, мета або мотив, що не сприяє правильному їх тлумаченню працівниками правоохоронних органів і судовою практикою.