ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ МЕТИ І МОТИВІВ У СКЛАДАХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2019
Автор(и) :
Чорний , Р. Л.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
4
ISSN :
2413-5372
Початкова сторінка :
89
Кінцева сторінка :
103
Цитування :
[APA 7] Чорний, Р. Л. (2019). ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ МЕТИ І МОТИВІВ У СКЛАДАХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ. Вісник кримінального судочинства, (4), 89–103. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.4/89-103
[ДСТУ] Чорний Р. Л. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ МЕТИ І МОТИВІВ У СКЛАДАХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ. Вісник кримінального судочинства. 2019. № 4. С. 89—103. DOI: 10.17721/2413-5372.2019.4/89-103 (дата звернення: 25.07.2026).
Анотація. Важливе кримінально-правове значення, насамперед для правильної кваліфікації злочинів, передбачених ст.ст. 109–114–1 КК України, справедливості призначуваного винній особі покарання мають мета і мотив злочину, що є самостійними психологічними ознаками суб’єктивної сторони, яка, у свою чергу, не вичерпується ставленням суб’єкта до вчинюваної ним суспільно небезпечної дії або бездіяльності та її наслідків.
Мета статті полягає у визначенні основних проблем, які виникають при з’ясуванні мети і мотивів злочинів проти основ національної безпеки та формулюванні пропозицій з удосконалення положень КК України.
Здійснене дослідження вказаних ознак суб’єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст. 109–114–1 КК України, продемонструвало, що у науці кримінального права представлені різні підходи до розуміння мети і мотивів основних і кваліфікованих складів злочинів проти основ національної безпеки України. Статті розділу І Особливої частини КК сконструйовані таким чином, що припускають, з одного боку, двояке тлумачення деяких суб’єктивних ознак складу злочину, з іншого – зазначені у них обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони є зайвими або такими, які закріплені з порушенням правил нормопроектувальної техніки. Так, на сьогодні залишаються невирішеними такі проблеми:
Дискусійною з погляду законодавчої пропозиції є позиція щодо необхідності передбачення як конструктивної ознаки публічних закликів і розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 109 та ч. 1 ст. 110 КК України, спеціальної мети, оскільки запропонований підхід утворюватиме труднощі під час доказування слідчими та судом винуватості особи у вчиненні відповідного злочину.
Передбачення мети злочину як обов’язкової ознаки у примітці до ст. 110–2 КК України не у повну міру відповідає головному призначенню зазначеної конструктивної частини кримінально-правової норми і правилам нормопроектувальної техніки, а також призводить до звуження сфери застосування вказаної статті, труднощів під час доказування у кримінальному провадженні.
Положення ч. 1 ст. 111 КК України дають підстави стверджувати про наявність у ній так званої «подвійної» мети, що утворює певні труднощі для кваліфікації і притягнення винного до відповідальності саме за державну зраду. Заподіяння шкоди не лише суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а й іншим видам безпеки держави може бути як бажаним для суб’єкта результатом вчинення ним суспільно небезпечного діяння, так і може залиша-
тися поза бажаннями і прагненнями особи, коли, наприклад, вчиняючи шпигунство, громадянин України переслідує винятково корисливу мету, керуючись корисливими мотивами.
Особливості техніко-юридичної конструкції диспозиції ст. 112 КК України є підставою різних підходів авторів щодо розуміння обов’язкових ознак суб’єктивної сторони передбаченого нею складу злочину. Такими вважаються винятково мотив, мета і мотив, мета або мотив, що не сприяє правильному їх тлумаченню працівниками правоохоронних органів і судовою практикою.
Мета статті полягає у визначенні основних проблем, які виникають при з’ясуванні мети і мотивів злочинів проти основ національної безпеки та формулюванні пропозицій з удосконалення положень КК України.
Здійснене дослідження вказаних ознак суб’єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст. 109–114–1 КК України, продемонструвало, що у науці кримінального права представлені різні підходи до розуміння мети і мотивів основних і кваліфікованих складів злочинів проти основ національної безпеки України. Статті розділу І Особливої частини КК сконструйовані таким чином, що припускають, з одного боку, двояке тлумачення деяких суб’єктивних ознак складу злочину, з іншого – зазначені у них обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони є зайвими або такими, які закріплені з порушенням правил нормопроектувальної техніки. Так, на сьогодні залишаються невирішеними такі проблеми:
Дискусійною з погляду законодавчої пропозиції є позиція щодо необхідності передбачення як конструктивної ознаки публічних закликів і розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 109 та ч. 1 ст. 110 КК України, спеціальної мети, оскільки запропонований підхід утворюватиме труднощі під час доказування слідчими та судом винуватості особи у вчиненні відповідного злочину.
Передбачення мети злочину як обов’язкової ознаки у примітці до ст. 110–2 КК України не у повну міру відповідає головному призначенню зазначеної конструктивної частини кримінально-правової норми і правилам нормопроектувальної техніки, а також призводить до звуження сфери застосування вказаної статті, труднощів під час доказування у кримінальному провадженні.
Положення ч. 1 ст. 111 КК України дають підстави стверджувати про наявність у ній так званої «подвійної» мети, що утворює певні труднощі для кваліфікації і притягнення винного до відповідальності саме за державну зраду. Заподіяння шкоди не лише суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а й іншим видам безпеки держави може бути як бажаним для суб’єкта результатом вчинення ним суспільно небезпечного діяння, так і може залиша-
тися поза бажаннями і прагненнями особи, коли, наприклад, вчиняючи шпигунство, громадянин України переслідує винятково корисливу мету, керуючись корисливими мотивами.
Особливості техніко-юридичної конструкції диспозиції ст. 112 КК України є підставою різних підходів авторів щодо розуміння обов’язкових ознак суб’єктивної сторони передбаченого нею складу злочину. Такими вважаються винятково мотив, мета і мотив, мета або мотив, що не сприяє правильному їх тлумаченню працівниками правоохоронних органів і судовою практикою.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
601.38 KB
Контрольна сума :
(MD5):0554d625c180a66d4aa453b794898280
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International