Взаємодія координаційних сполук паладію (ІІ) на основі 2-(3-метил)-5-піридил-1,2,4-тріазолу з ДНК та овальбуміном
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2024
Автор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
1 (59)
ISSN :
1728-2209
Початкова сторінка :
66
Кінцева сторінка :
70
Цитування :
[APA 7] Захарченко, Б. В., Старова, В. С., Хоменко, Д. М., Дорощук, Р. О., & Лампека, Р. Д. (2024). Interaction of Palladium (II) Coordination Compounds Based on 2-(3-Methyl)-5-Pyridyl-1,2,4-Triazole with DNA and Ovalbumin. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хімія, (1 (59)), 66–70. https://doi.org/10.17721/1728-2209.2024.1(59).11
[ДСТУ] Interaction of Palladium (II) Coordination Compounds Based on 2-(3-Methyl)-5-Pyridyl-1,2,4-Triazole with DNA and Ovalbumin / Б. В. Захарченко et al. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хімія. 2024. no. 1 (59). P. 66—70. URL: https://doi.org/10.17721/1728-2209.2024.1(59).11 (date of access: 18.07.2026).
В с т у п. Сполуки платини наразі є єдиними металвмісними препаратами, що використовуються для лікування різних видів злоякісних утворень. Але цисплатин та його аналоги є токсичними препаратами і від їх дії в значній мірі страждають також здорові тканини та органи. Тому значна увага дослідників прикута до дослідження менш токсичних аналогів цисплатина, зокрема інших металів платинової групи, та сполук з механізмами цитоттоксичної дії, що відрізняються від цисплатина. Одним із таких механізмів є інтеркаляція. Інтеркаляторами можуть виступати сполуки площинної будови, або такі, до складу яких принаймні входить, фрагмент з відповідною будовою. Такими можуть бути сполуки паладію з планарними лігандами, зокрема, з похідними 3-(2-піридил)-1,2,4-тріазолів.
М е т о д и. Дослідження взаємодії ліганду та комплексів паладію з ДНК та овальбуміном проводили методом флуоресцентної спектроскопії.
Р е з у л ь т а т и. Встановлено, що у присутності координаційно насиченого паладієвого комплексу PdL2 на основі 2-(3-метил)-5-піридил-1,2,4-тріазолу (HL) спостерігається різке збільшення інтенсивності спектрів збудження флуоресценції та флуоресценції розчину ДНК. При цьому, у спектрах збудження флуоресценції з'являється ізобестична точка, що вказує на проходження взаємодії між молекулами ДНК з PdL2, а отже, можливу інтеркаляцію невеликих планарних молекул цього комплексу в подвійну спіраль ДНК. У присутності комплексу HL з іонами Pd2+ складу Pd(HL)Cl2 спостерігається суттєве зменшення інтенсивності флуоресценції розчину ДНК. Індивідуально, ліганд HL на флуоресценцію ДНК практично не впливає, однак призводить до зростання флуоресценції розчину овальбуміну, що свідчить про можливість використання 2-(3-метил)-5-піридил-1,2,4-тріазолу як флуоресцентного реагенту на альбумін. Інтенсивність флуоресценції овальбуміну у присутності комплексів Pd(HL)Cl2 та PdL2 зменшується.
В и с н о в к и. Показана можливість взаємодіяти з ДНК по інтеркаліційному механізму координаційно насиченого паладієвого комплексу PdL2 на основі 2-(3-метил)-5-піридил-1,2,4-тріазолу. На відміну від ДНК, взаємодія обох комплексів Pd(HL)Cl2 та PdL2 з розчином овальбуміну призводить до денатурації білка. Однак, при додаванні HL до розчину овальбуміну інтенсивність флуоресценції білка зростає.
М е т о д и. Дослідження взаємодії ліганду та комплексів паладію з ДНК та овальбуміном проводили методом флуоресцентної спектроскопії.
Р е з у л ь т а т и. Встановлено, що у присутності координаційно насиченого паладієвого комплексу PdL2 на основі 2-(3-метил)-5-піридил-1,2,4-тріазолу (HL) спостерігається різке збільшення інтенсивності спектрів збудження флуоресценції та флуоресценції розчину ДНК. При цьому, у спектрах збудження флуоресценції з'являється ізобестична точка, що вказує на проходження взаємодії між молекулами ДНК з PdL2, а отже, можливу інтеркаляцію невеликих планарних молекул цього комплексу в подвійну спіраль ДНК. У присутності комплексу HL з іонами Pd2+ складу Pd(HL)Cl2 спостерігається суттєве зменшення інтенсивності флуоресценції розчину ДНК. Індивідуально, ліганд HL на флуоресценцію ДНК практично не впливає, однак призводить до зростання флуоресценції розчину овальбуміну, що свідчить про можливість використання 2-(3-метил)-5-піридил-1,2,4-тріазолу як флуоресцентного реагенту на альбумін. Інтенсивність флуоресценції овальбуміну у присутності комплексів Pd(HL)Cl2 та PdL2 зменшується.
В и с н о в к и. Показана можливість взаємодіяти з ДНК по інтеркаліційному механізму координаційно насиченого паладієвого комплексу PdL2 на основі 2-(3-метил)-5-піридил-1,2,4-тріазолу. На відміну від ДНК, взаємодія обох комплексів Pd(HL)Cl2 та PdL2 з розчином овальбуміну призводить до денатурації білка. Однак, при додаванні HL до розчину овальбуміну інтенсивність флуоресценції білка зростає.
Галузі знань та спеціальності :
10 Природничі науки::102 Хімія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Хімічні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
808.47 KB
Контрольна сума :
(MD5):3b89babd768d0ee29d5438727a296fbf
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International