Механізми взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: досвід Європейського Союзу для України
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
2024
Автор(и) :
Алескерова Олександра Сергіївна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Пухкал Олександр Григорович
Мова основного тексту :
ua
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Алескерова, О. С. (2024). Механізми взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: досвід Європейського Союзу для України [Дис. д-ра філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1019
[ДСТУ] Алескерова О. С. Механізми взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: досвід Європейського Союзу для України : дис. … д-ра філософії : 28 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2024. 231 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/1019 (дата звернення: 25.07.2026).
Дисертація присвячена вивченню досвіду Європейського Союзу щодо функціонування механізмів взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства, а також обґрунтуванню теоретико-методологічних та практичних положень його імплементації у вітчизняну практику публічно-управлінських відносин. В дисертаційній роботі вперше обґрунтовано перспективні напрями вдосконалення механізмів взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства в Україні на основі вивчення та адаптації досвіду Європейського Союзу у цій сфері, що полягають у вжитті комплексних заходів із оптимізації організаційного та правового забезпечення роботи: інформаційно-консультативного механізму, зокрема, щодо розширення функціоналу інструменту публічних консультацій на всі рівні управління державою; організаційно-дорадчого механізму стосовно розширення ролі громадських рад та ОСН у процесі вироблення та реалізації місцевої публічної політики); петиційного механізму щодо впровадження алгоритму систематизації і фільтрації електронних петицій; контрольно-наглядового механізму щодо оптимізації процедури громадських експертиз діяльності органів публічної влади; соціального партнерства щодо розробки дієвого механізму правового регулювання діяльності суб’єктів волонтерської діяльності в умовах повномасштабної війни і військового стану.
У роботі удосконалено понятійно-категоріальний апарат наукової галузі знань публічного управління і адміністрування за рахунок уточнення змісту терміну "взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства", що визначено як постійний (не пов’язаний з електоральними циклами) процес взаємного узгодження позицій, поглядів, думок щодо суспільного життя та соціально-економічного розвитку, у ході якого держава збирає інформацію про пануючі у суспільстві настрої, практики, отримує експертні дані, необхідні для прийняття/корегування владних рішень або утримання від них, а громадяни та їх організації в свою чергу отримують інформацію про дії влади і можливість бути залученими до процесу вироблення і реалізації політики, тобто висловлюючи свою позицію і артикулюючи власні інтереси, можуть здійснювати безпосередній або опосередкований вплив на розробку, прийняття та реалізацію публічно-управлінських рішень.
Удосконалена класифікація механізмів взаємодії органів публічної влади та ІГС.
Зокрема, вони класифікуються на: інституціолізовані, що включають в себе механізми безпосередньої двосторонньої взаємодії (інформаційно-консультативний, петиційний, організаційно-дорадчий, контрольно-наглядовий, соціального партнерства) та механізми опосередкованої взаємодії (політико-правові механізми державної організаційної і фінансової підтримки ІГС); неформальні механізми (неінституціолізовані форми громадського тиску на органи влади), де критерієм визначена організаційно-правова форма реалізації відповідних суспільно-владних відносин.
Крім того, в дисертаційні роботі удосконалено правове забезпечення поліпшення функціонування організаційно-дорадчого механізму досліджуваної взаємодії шляхом обґрунтування внесення змін у наступні законопроекти: щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування № 7283; про внесення змін до Закону "Про органи самоорганізації населення" щодо удосконалення порядку організації, діяльності та припинення органу самоорганізації населення № 6319.
Вагому увагу в роботі також приділено вдосконаленню підходу до оптимізації механізму соціального партнерства, який на відміну від вже існуючих, ґрунтується на актуальності та терміновості вжиття урядом в умовах повномасштабної війни і військового стану комплексу заходів, спрямованих на розробку дієвих способів покращення нормативно-правового та організаційного забезпечення діяльності суб’єктів волонтерської діяльності.
Дістало подальшого розвитку характеристика механізмів взаємодії інституцій публічної влади і громадянського суспільства на рівні Європейського Союзу, зокрема таких: ініціативи європейських громадян; публічні консультації; петиції в Європейський парламент; громадянський діалог; діалог заінтересованих сторін. Узагальнено особливості імплементації європейських стандартів взаємодії органів публічної влади та ІГС країнами-членами ЄС, зокрема такими як Польща, Литва, Болгарія та Ірландія.
Зокрема, у роботі на прикладі досвіду Польщі доводиться, що за умов сприятливої державної політики щодо взаємодії з громадянським суспільством публічні консультації перетворюються у досить дієвим способів підвищення ефективності досліджуваної взаємодії. Водночас литовська практика свідчить, що без належно громадського тиску на публічну адміністрацію, ефективність роботи будь-яких механізмів відповідної суспільно-владної взаємодії, зокрема, результативність внеску литовських ІГС у формування національної і європейської політики, може суттєво знижуватися. Поряд із цим, вивчення досвіду Болгарії дозволяє оцінити його як приклад слабкої інституційної взаємодії публічної влади та громадянського суспільства, що багато в чому повторює українські патерни суспільно-владних відносин. Обґрунтовано, що у контексті оцінки можливостей для адаптації Україною зарубіжного досвіду правової регламентації та врегулювання механізмів досліджуваної взаємодії, підхід Ірландії, який вирізняється з-поміж інших, вмонтованими в систему національної оцінки нормативно-правової бази процедурами проведення публічних консультацій, доцільно розглядати в якості ефективної альтернативи поточній українській моделі роботи даного інструменту.
Також у дисертації набуло подальшого розвитку визначення актуальних проблем імплементації стандартів ЄС у вітчизняну практику взаємодії органів публічної влади та ІГС, серед яких ключове значення мають: упереджене ставлення інституцій публічної влади до ІГС як до рівноцінного партнера; високий рівень законотворчої завантаженості органів публічної влади; значна питома вага неформальних соціальних практик у професійній діяльності представників органів публічної влади.
Окремий акцент у роботі було поставлено на розумінні інституційної та суспільно-політичної природи феномену публічної влади та громадянського суспільства за рахунок уточнення в понятійному апараті державно-управлінської науки поняття "органи публічної влади", яке визначається як сукупності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, конституюючими ознаками яких є владні повноваження, юридичне вираження яких знаходиться у їх компетенції (права та обов'язки, функції та повноваження, предмети відання), визначеній Конституцією чи законами про повноваження органу, а також поняття "інститути громадянського суспільства" – як сукупності організацій та об'єднань, що охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства, складовою діяльності яких є діалог з публічними органами влади з приводу їх статутних цілей.
У роботі удосконалено понятійно-категоріальний апарат наукової галузі знань публічного управління і адміністрування за рахунок уточнення змісту терміну "взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства", що визначено як постійний (не пов’язаний з електоральними циклами) процес взаємного узгодження позицій, поглядів, думок щодо суспільного життя та соціально-економічного розвитку, у ході якого держава збирає інформацію про пануючі у суспільстві настрої, практики, отримує експертні дані, необхідні для прийняття/корегування владних рішень або утримання від них, а громадяни та їх організації в свою чергу отримують інформацію про дії влади і можливість бути залученими до процесу вироблення і реалізації політики, тобто висловлюючи свою позицію і артикулюючи власні інтереси, можуть здійснювати безпосередній або опосередкований вплив на розробку, прийняття та реалізацію публічно-управлінських рішень.
Удосконалена класифікація механізмів взаємодії органів публічної влади та ІГС.
Зокрема, вони класифікуються на: інституціолізовані, що включають в себе механізми безпосередньої двосторонньої взаємодії (інформаційно-консультативний, петиційний, організаційно-дорадчий, контрольно-наглядовий, соціального партнерства) та механізми опосередкованої взаємодії (політико-правові механізми державної організаційної і фінансової підтримки ІГС); неформальні механізми (неінституціолізовані форми громадського тиску на органи влади), де критерієм визначена організаційно-правова форма реалізації відповідних суспільно-владних відносин.
Крім того, в дисертаційні роботі удосконалено правове забезпечення поліпшення функціонування організаційно-дорадчого механізму досліджуваної взаємодії шляхом обґрунтування внесення змін у наступні законопроекти: щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування № 7283; про внесення змін до Закону "Про органи самоорганізації населення" щодо удосконалення порядку організації, діяльності та припинення органу самоорганізації населення № 6319.
Вагому увагу в роботі також приділено вдосконаленню підходу до оптимізації механізму соціального партнерства, який на відміну від вже існуючих, ґрунтується на актуальності та терміновості вжиття урядом в умовах повномасштабної війни і військового стану комплексу заходів, спрямованих на розробку дієвих способів покращення нормативно-правового та організаційного забезпечення діяльності суб’єктів волонтерської діяльності.
Дістало подальшого розвитку характеристика механізмів взаємодії інституцій публічної влади і громадянського суспільства на рівні Європейського Союзу, зокрема таких: ініціативи європейських громадян; публічні консультації; петиції в Європейський парламент; громадянський діалог; діалог заінтересованих сторін. Узагальнено особливості імплементації європейських стандартів взаємодії органів публічної влади та ІГС країнами-членами ЄС, зокрема такими як Польща, Литва, Болгарія та Ірландія.
Зокрема, у роботі на прикладі досвіду Польщі доводиться, що за умов сприятливої державної політики щодо взаємодії з громадянським суспільством публічні консультації перетворюються у досить дієвим способів підвищення ефективності досліджуваної взаємодії. Водночас литовська практика свідчить, що без належно громадського тиску на публічну адміністрацію, ефективність роботи будь-яких механізмів відповідної суспільно-владної взаємодії, зокрема, результативність внеску литовських ІГС у формування національної і європейської політики, може суттєво знижуватися. Поряд із цим, вивчення досвіду Болгарії дозволяє оцінити його як приклад слабкої інституційної взаємодії публічної влади та громадянського суспільства, що багато в чому повторює українські патерни суспільно-владних відносин. Обґрунтовано, що у контексті оцінки можливостей для адаптації Україною зарубіжного досвіду правової регламентації та врегулювання механізмів досліджуваної взаємодії, підхід Ірландії, який вирізняється з-поміж інших, вмонтованими в систему національної оцінки нормативно-правової бази процедурами проведення публічних консультацій, доцільно розглядати в якості ефективної альтернативи поточній українській моделі роботи даного інструменту.
Також у дисертації набуло подальшого розвитку визначення актуальних проблем імплементації стандартів ЄС у вітчизняну практику взаємодії органів публічної влади та ІГС, серед яких ключове значення мають: упереджене ставлення інституцій публічної влади до ІГС як до рівноцінного партнера; високий рівень законотворчої завантаженості органів публічної влади; значна питома вага неформальних соціальних практик у професійній діяльності представників органів публічної влади.
Окремий акцент у роботі було поставлено на розумінні інституційної та суспільно-політичної природи феномену публічної влади та громадянського суспільства за рахунок уточнення в понятійному апараті державно-управлінської науки поняття "органи публічної влади", яке визначається як сукупності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, конституюючими ознаками яких є владні повноваження, юридичне вираження яких знаходиться у їх компетенції (права та обов'язки, функції та повноваження, предмети відання), визначеній Конституцією чи законами про повноваження органу, а також поняття "інститути громадянського суспільства" – як сукупності організацій та об'єднань, що охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства, складовою діяльності яких є діалог з публічними органами влади з приводу їх статутних цілей.
Ключові слова :
органи публічної влади громадянське суспільство інститути громадянського суспільства взаємодія механізми двосторонньої взаємодії публічно-управлінські відносини інституціоналізація публічні консультації організаційно-дорадчі органи соціальне партнерство громадянський діалог ініціативи громадян громадська участь політико- правовий механізм організаційно-правові форми public authorities civil society institutions interaction mechanisms of bilateral interaction public-power relations institutionalization public consultations civil society organizational and advisory bodies social partnership civil dialogue citizen initiatives public participation political and legal mechanism organizational and legal forms
Галузі знань та спеціальності :
28 Публічне управління та адміністрування
28 Публічне управління та адміністрування::281 Публічне управління та адміністрування
Галузі науки і техніки (FOS) :
Соціальні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
5.18 MB
Контрольна сума :
(MD5):bae7a2647bda8be45823f93a1a849110
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International