Формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки

Осядла T. B. Формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки : дис. ... доктора філософіï (PhD) : 011 Oсвітні, педагогічні науки / наук. кер. В.М. Шовковий. Київ, 2024. 210 с.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню, розробленню та експериментальній перевірці методики формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки.
У дисертації окреслено зміст перськомовної компетентності в діалогічному мовленні у майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки. Обґрунтовано, що означена компетентність охоплює такі компоненти: екстралінгвальний (знання зі сфери державної безпеки України та Ісламської Республіки Іран); лінгвосоціокультурний (знання культурних елементів, відображених у мові, а також здатність продукувати діалоги із застосуванням вербальних та невербальних засобів, релевантних носіям мови); мовно-мовленнєвий (здатність користуватися фаховою лексикою, граматичними конструкціями в говорінні, продукувати діалоги); стратегічний (здатність застосовувати стратегії та тактики мовлення з метою досягнення певних комунікативних цілей. Зміст перськомовної компетентності в діалогічному мовленні у майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки зумовлюється специфікою спілкування у названій сфері, низкою комунікативних ситуацій та фаховим інформаційним контентом комунікації.
Майбутні перекладачі у сфері забезпечення державної безпеки повинні оволодіти структурними та мовними особливостями діалогу-розпитування, діалогу-домовленості, діалогу-обговорення, а також стратегіями, тактиками та мовними засобами їх імплементації в діловому мовленні – у жанрах ділової бесіди, телефонної розмови, дискусії, ділових перемовин, ділової наради.
Методика формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки ґрунтується на засадах компетентнісного, ситуативно-комунікативного, інтегрованого предметно-мовного, лінгвосоціокультурного підходів; реалізується на принципах міждисциплінарності та інтегративності, орієнтації на формування компетентностей, розвитку навчальної автономності, комунікативності, комунікативної спрямованості, взаємодії функції і форми мовних одиниць, взаємопов’язаного навчання мови і культури, поєднання країнознавчого матеріалу, контрастивності, ефективності навчального матеріалу. Основними методами навчання визначено вправляння, case study, рольова гра, які інтегруються в навчальному процесі й дозволяють максимально ефективно змоделювати ситуації спілкування. У дисертації окреслено та схарактеризовано низку типових комунікативних ситуацій, типових для фахівців у сфері забезпечення державної безпеки.
У процесі дослідження уточнено критерії добору навчального матеріалу для формування перськомовної компетентності в говорінні у майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки: лексичних одиниць, які позначають поняття та реалії сфери державної безпеки, використовуються в переговорних ситуаціях (критерії професійної значущості (інтеграційний), тематичності, функціональності, словотвірної цінності, прагматичної значущості, урахування рідної мови), діалогів-зразків (критерії якості пред’явлення аудіотексту, структурної, лексико-фразеологічної та культурної автентичності, жанрової і типологічної різноманітності, прагматичної різноманітності, відповідності виучуваній темі, посильності та доступності, співвідношення вербального та невербального компонентів діалогу); змодельовано три групи типових комунікативних ситуацій діалогічного мовлення перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки: 1) діалог-розпитування, ділова бесіда, інформативні стратегії; 2) діалог-домовленість, телефонна розмова, кооперативні стратегії; 3) діалог-обговорення, дискусія, стратегії впливу.
У дисертації розроблено систему вправ і завдань, яка реалізується у два етапи І етап – інтродуктивний (зверху вниз); ІІ етап – когнітивно-комунікативний (знизу вгору). Етапи охоплюють групи вправ і завдань, які курсанти виконують у розробленій послідовності – з використанням методів вправляння, case study та рольової гри, які в комплексі дозволяють сформувати та розвивати мовленнєві навички, моделювати комунікативні ситуації та розвивати мовленнєві уміння та стратегії.
На І-му інтродуктивному етапі (метою якого є формування у курсантів знань та навичок вживання кліше, притаманних перськомовній діловій комунікації у сфері забезпечення державної безпеки; формування знань невербальних засобів комунікації та умінь невербальної поведінки, формування стратегій та тактик діалогічного мовлення) передбачається виконання таких груп вправ у послідовності: 1.1) ознайомлення курсантів зі стратегіями та тактиками перськомовного ділового мовлення; з особливостями невербальної комунікації іранців; 1.2) читання та аналіз мовних засобів діалогів; 1.3) відеоаудіювання; 1.4) вправляння в реплікуванні; 1.5) переказ діалогів; 1.6) продукування мікродіалогів певного функціонального типу, з використанням необхідних мовних засобів, невербальних засобів, стратегії і тактик її досягнення; 1.7) продукування діалогів (комунікативне завдання) з опорою на прочитані та переглянуті матеріали, які складають інформативну складові мовлення, з використанням мовних засобів, властивих діловому перськомовному спілкуванню, невербальних засобів, з використанням комунікативних стратегій та тактик їх реалізації.
На ІІ-му когнітивно-комунікативному етапі (метою якого є розширення знань курсантів про процеси, поняття та реалії сфери забезпечення державної безпеки; збагачення лексикону курсантів, закріплення знань невербальних засобів комунікації, формування умінь невербальної поведінки; умінь діалогічного мовлення (діалог-обмін інформацією, діалог-домовленість, діалог-обговорення); умінь вживання стратегій та тактик діалогічного мовлення)) передбачається використання методів case study та рольової гри, які імплементуються в таку послідовність завдань: 2.1) некомунікативні та мовно-комунікативні вправи на вживання лексичних та граматичних одиниць у перськомовному діалогічному мовленні (на рівні реплік, діалогічних єдностей); 2.2) підготовка до діалогу: опрацювання матеріалів кейсу, набуття екстралінгвальних знань, розширення словникового запасу, розподіл ролей в діловій грі; 2.3) продукування діалогів (діалог-обмін інформацією, діалог-домовленість, діалог-обговорення) на основі опрацьованих матеріалів відповідно до заданих ситуацій мовлення; застосування стратегій та тактик в діалогічному мовленні; продукування діалогів супроводжується перекладом.
Розроблена модель методики формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні у майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки охоплює 6 змістових модулів, кожен з яких має по 3 цикли: кожен цикл містить вправи та завдання для навчання різних типів діалогів – діалогу-розпитування, діалогу-домовленості, діалогу-обговорення. Часовий резерв для опанування означених модулів складає – 12 кредитів, частка діалогічного мовлення – 1/6 часу, відведеного на вивчення дисципліни. Запропоновано два варіанти моделі навчання, які відрізняються попередньою кооперацією курсантів у підготовці до діалогічного мовлення.
Варіант А ґрунтується на наявності попередньої підготовчої кооперації: курсанти завчасно об’єднуються у міні-групи (по 3–5 осіб), потім усією міні-групою опрацьовують кейси, розподіляють між собою ролі (хто на якому етапі виконуватиме роль перекладача, а хто учасників переговорів), здійснюють попереднє обговорення, визначають стратегії і тактики, які використовуватимуться під час діалогу.
Варіант Б ґрунтується на відсутності попередньої кооперації: кожен курсант окремо опрацьовує матеріали кейсу, потім в аудиторії розпочинається обговорення певного питання. Учасники обговорення добираються рандомно, а їхні ролі визначаються спонтанно; така ситуація не дає можливості спланувати хід діалогу, стратегії і тактики мовлення.
Для перевірки ефективності авторської методики було використано основний, вертикальний, природний експеримент, у якому взяли участь 20 курсантів, які вивчають перську мову як фах. Експеримент проходив у 5 етапів: 1) діагностичний етап, 2) прогностичний етап, 3) організаційний етап, 4) практичний етап, 5) узагальнювальний етап. У процесі експерименту було підтверджено висунуту гіпотезу: ефективність формування перськомовної компетентності в діалогічному мовленні майбутніх перекладачів у сфері забезпечення державної безпеки буде високою за умов: організації навчального процесу на засадах компетентнісного, лінгвосоціокультурного, ситуативно-комунікативного, інтегрованого предметно-мовного підходів, із інтегрованим застосуванням методів вправляння, рольової гри та case study, розроблених комунікативних ситуацій, розробленої системи вправ і завдань, організованих у модель авторської методики; використання варіанту А авторської моделі, яка полягає у використанні попередньої кооперації курсантів у процесі навчання діалогічного мовлення. Достовірність висновків доведена за допомогою методу Т Вілкоксона, який використовується для порівняння показників, які вимірюються у двох різних умовах, але в межах однієї вибірки. Цей метод дозволив встановити не лише спрямованість змін, але й їхню вираженість.
Визначено низку методичних передумов ефективності авторської методики: 1) планування змісту компетентності в діалогічному мовленні, який охоплює екстралінгвальний, лінгвосоціокультурний, мовно-мовленнєвий та стратегічний компоненти; 2) симуляція діалогічного мовлення реаліям спілкування з іранцями у сфері забезпечення державної безпеки; 3) мотивування курсантів до використання широкого діапазону стратегій, тактик, вербальних засобів їх реалізації; 4) організація навчання на засадах компетентнісного, ситуативно-комунікативного, інтегративного предметно-мовного, лінгвосоціокультурного підходів; 5) використання методів навчання, релевантних цілям, змісту навчання та особливостям професійної діяльності; 6) якість навчальних матеріалів; використання моделей «зверху вниз» та «знизу вгору»; 7) використання розробленої системи вправ і завдань; 8) циклічність навчання; 9) фактор кооперації.