Процесуальні дії захисника у підготовчому провадженні щодо кримінальних правопорушень про державну зраду

Байдик, О. (2024). Procedural actions of the defense counsel in preparatory proceedings in criminal offences concerning high treason. Вісник кримінального судочинства(1), 171–182. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/171-182

У статті здійснено комплексний правовий аналіз реалізації процесуальних прав захисника на етапі підготовчого провадження у кримінальних провадженнях щодо державної зради. З урахуванням специфіки злочинів, які посягають на основи національної безпеки, автор висвітлює актуальність посилення гарантій правової допомоги в умовах спеціального режиму судового провадження, запровадженого у зв’язку з дією правового режиму воєнного стану. Підготовче провадження визначається як ключова стадія, що забезпечує фільтрацію справ, гарантує дотримання змагального балансу між стороною обвинувачення і захисту, а також виступає компенсаторним механізмом, здатним усунути істотні порушення, допущені на етапі досудового розслідування. Автор системно досліджує проблеми, що виникають під час здійснення захисником своїх функцій: обмежений або вибірковий доступ до матеріалів провадження (особливо при наявності документів з обмеженим доступом), відмову суду в задоволенні клопотань без належного мотивування, неможливість реалізувати право на відкритий розгляд справи та зловживання нормою про заочний розгляд проваджень за ст. 615 КПК. Окремо висвітлено недоліки механізму оскарження дій слідчого та прокурора на підготовчій стадії та вказано на потребу його посилення шляхом надання суду ширших повноважень для перегляду законності процесуальних рішень до надходження обвинувального акта. У контексті практики КСУ право на правову допомогу розглядається як конституційна гарантія, що не підлягає обмеженню навіть у надзвичайних режимах. Аналіз рішень ЄСПЛ (Salduz v. Turkey, Dowsett v. UK, Mirilashvili v. Russia) підкреслює важливість раннього, повного та конфіденційного доступу до адвоката як стандарту справедливого судочинства. У статті запропоновано напрями вдосконалення КПЗ: запровадження обов’язку суду мотивувати всі відмови захисту, встановлення особливого статусу захисника у справах про злочини проти нацбезпеки, розширення доступу до матеріалів з обмеженим доступом через механізм спеціального допуску. Також розглядається доцільність надання адвокатському самоврядуванню повноважень фіксувати порушення прав захисника та звертатися до дисциплінарних і міжнародних правозахисних інституцій. Зроблено висновок, що ефективний захист у підготовчому провадженні у справах про державну зраду можливий лише за умови перетворення ролі суду з пасивного допуску справи до розгляду на активного арбітра, відповідального за дотримання процесуальної рівноваги в умовах підвищених ризиків обмеження прав особи, що відповідає конституційним стандартам верховенства права та міжнародним зобов’язанням України
Ключові слова: підготовче провадження, державна зрада, захисник, кримінальний процес, процесуальні права, воєнний стан, змагальність, ЄСПЛ, судовий контроль