Еволюція концепту «ідея» у британській філософії XVII-XVIII ст.
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
2016
Автор(и) :
Загороднюк Вячеслав Валерійович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Кононенко Тарас Петрович
Мова основного тексту :
ua
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Загороднюк, В. В. (2016). Еволюція концепту «ідея» у британській філософії XVII-XVIII ст. [Дис. канд. філос. наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4248
[ДСТУ] Загороднюк В. В. Еволюція концепту «ідея» у британській філософії XVII-XVIII ст. : дис. … канд. філос. наук : 03 Гуманітарні науки. Київ, 2016. 197 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/123456789/4248 (дата звернення: 25.07.2026).
В дисертації впроваджено методологію дослідження британського емпіризму, що полягає у поєднанні проблемного підходу та філософської герменевтики як засобу інтерпретації тексту. Перший полягає у тому, щоб замість повного переказу концепцій Д. Лока, Дж. Берклі та Д. Г’юма, сконцентруватись на більш детальному вивченні окремих проблем та суперечностей, які містяться у їх текстах. Розгляд побудовано навколо концепту «ідея», який є центральним для теоретико-пізнавальних побудов кожного з мислителів. Філософська герменевтика, у даному випадку, розуміється як ряд практичних дій, спрямованих на інтерпретацію тексту. Запропоновано виокремити п’ять основних етапів дослідження: прочитання тексту, обробка тексту, коментування тексту, робота з критичною літературою, написання власного тексту. Послідовне дотримання такого плану роботи дозволить поєднати ретельне опрацювання першоджерел, актуальні надбання сучасних критиків та самостійну роботу дослідника
З’ясовано історичні та філософські контексти та передумови, у яких формувались теорії Д. Лока, Дж. Берклі та Д. Г’юма. Найбільший вплив на формування теорії першого спричинив активний розвиток природничих та гуманітарних наук, який відбувався у Лондоні наприкінці 17 та на початку 18 століття. Цей прогрес був пов’язаний з Королівською спілкою, членом якої Д. Лок був з 1668 року. Великий вплив на його філософську концепцію спричинили ідеї Р. Бойля, Т. Гука, Х. Гюйгенса, У. Харвея, Р. Лоуера та багатьох інших. Характерною рисою найважливішого філософського твору «Досвіду про людське розуміння» є есеїстичний стиль письма. Пов’язано це з тим, що Д. Лок вів плідне листування з видатними мислителями свого часу, серед яких особливе місце посідав Г. Ляйбніц. Стиль, за яким він викладав думки у вільній формі, він переніс до своєї фундаментальної роботи, що часто призводило до звинувачень у непослідовності та поверховості.
Дж. Берклі побудував свою теорію у інший спосіб. Характерною рисою є його полемічна манера письма. Ірландський філософ виводить майже усі важливі положення через критику сучасних йому філософів, таких як Д. Лок, Н. Мальбранш, Є. Шефтсбері. Яскравими прикладами можуть служити його заперечення матеріальної субстанції та абстрактних ідей, деїстичної теорії розуміння Бога. Розуміння останнього, як єдиного джерела мислення та існування, та інтерес до метафізичних проблем загалом, суттєво відрізняють Дж. Берклі з поміж інших представників британського емпіризму.
Ключові слова: емпіризм, ідея, пізнання, сприйняття, враження, асоціація ідей, вроджені ідеї, матеріальна субстанція, дух.
З’ясовано історичні та філософські контексти та передумови, у яких формувались теорії Д. Лока, Дж. Берклі та Д. Г’юма. Найбільший вплив на формування теорії першого спричинив активний розвиток природничих та гуманітарних наук, який відбувався у Лондоні наприкінці 17 та на початку 18 століття. Цей прогрес був пов’язаний з Королівською спілкою, членом якої Д. Лок був з 1668 року. Великий вплив на його філософську концепцію спричинили ідеї Р. Бойля, Т. Гука, Х. Гюйгенса, У. Харвея, Р. Лоуера та багатьох інших. Характерною рисою найважливішого філософського твору «Досвіду про людське розуміння» є есеїстичний стиль письма. Пов’язано це з тим, що Д. Лок вів плідне листування з видатними мислителями свого часу, серед яких особливе місце посідав Г. Ляйбніц. Стиль, за яким він викладав думки у вільній формі, він переніс до своєї фундаментальної роботи, що часто призводило до звинувачень у непослідовності та поверховості.
Дж. Берклі побудував свою теорію у інший спосіб. Характерною рисою є його полемічна манера письма. Ірландський філософ виводить майже усі важливі положення через критику сучасних йому філософів, таких як Д. Лок, Н. Мальбранш, Є. Шефтсбері. Яскравими прикладами можуть служити його заперечення матеріальної субстанції та абстрактних ідей, деїстичної теорії розуміння Бога. Розуміння останнього, як єдиного джерела мислення та існування, та інтерес до метафізичних проблем загалом, суттєво відрізняють Дж. Берклі з поміж інших представників британського емпіризму.
Ключові слова: емпіризм, ідея, пізнання, сприйняття, враження, асоціація ідей, вроджені ідеї, матеріальна субстанція, дух.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки
033 Філософія
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.03 MB
Контрольна сума :
(MD5):6a20632a28495cccc9612063579c896a
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International