Формування та розвиток цифрових екосистем

Чигиринський А. M. Формування та розвиток цифрових екосистем : дис. … д-ра філософії : 051 Економіка / А. М. Чигиринський. Київ, 2025. 234 с.

Чигиринський А.M. Формування та розвиток цифрових екосистем. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за Спеціальністю 051 «Eкономіка» (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Київський національний університет імені Tараса Шевченка. Mіністерство освіти і науки України. Київ, 2025.
У дисертаційній роботі досліджено теоретико-методологічні засади, структурні характеристики та інституційні передумови формування і розвитку цифрових екосистем у державному та приватному секторах, сформовані нові імпакт-моделі та надані рекомендації щодо їх імплементації для економіки України в умовах воєнного стану та післявоєнної модернізації.
Показано, що у процесі формування та розвитку екосистем в межах економічного дискурсу виявлені змістовні характеристики й плюралізм наявних підходів до визначення сутності цифрових екосистем, які здебільшого сегреговані та сконцентровані в межах певних бізнес-структур, сегментованих технологій чи платформенних рішень. Сформоване авторське визначення економічної категорії цuфрова екоcucmема, як складноструктурованої та самоорганізованої взаємодії відповідних функціональних компонентів технологічного, інфраструктурного, організаційного та операційного рівнів державних інституцій та приватних організацій, що генерує синергетичний ефект підвищення стійкості національних економік в умовах сучасних глобальних трансформацій. Розкрито характерні ознаки цифрових екосистем, які є самостійними, динамічними системами, що підтримують інновації та ефективну взаємодію між учасниками. З'ясовано, що цифрові екосистеми демонструють здатність до швидкої координації дій учасників, що дозволяє ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища та запускати процеси інноваційного розвитку державних інституцій і приватних підприємств.
Визначено, що ключовим завданням цифрових екосистем є збалансоване об'єднання у відповідній функціональній ієрархії технологічних елементів, які у синергетичній дії збільшують ефективність функціонування організаційної структури. Запропоновано класифікаційну матрицю цифрових екосистем, яка охоплює ключові елементи, зокрема, цифрові платформи, стейкхолдерів, інформаційні потоки та технології. Ця класифікація матриці підтверджує те, що цифрові екосистеми є складними полісистемними структурами та мають розгалужену, багаторівневу структуру. Mетодологічну базу вимірювання ефективності формування та функціонування цифрових екосистем доповнено шляхом розроблення системи показників, яка охоплює: техніко-організаційний потенціал, рівень цифрової зрілості, якість взаємодії елементів, гнучкість моделей управління, інтеграційність цифрових сервісів і результати соціально-економічного ефекту.
Зазначено основні чинники, що впливають на розвиток цифрових екосистем, зокрема, технологічні інновації, економічні стимули, регуляторні умови та соціальні зміни. Визначено, що одним із ключових чинників розвитку цифрових екосистем є конвергенція між цифровими інноваціями, підприємницькою діяльністю та інформаційним суспільством, що зумовлює перехід від Індустрії 4.0 до 5.0. Aналіз імплементації та функціонування технологій у межах розвитку цифрових екосистем приватного та державного секторів підтверджує важливу роль ключових технологічних драйверів, зокрема таких, як штучний інтелект, Інтернет речей (IoT), AR\VR-технології, блокчейн і хмарні обчислення, у формуванні цифрових екосистем.
Уперше обґрунтовано концептуальну модель 3D-економіки як імпакт-моделі розвитку цифрових екосистем, що базується на використанні імерсивних технологій доповненої віртуальної реальності, 3D-друку та 3D-графіки у виробництві, обміні, демонстрації й реалізації товарів та послуг. Сформульовано мету 3D-економіки, яка полягає в тому, аби шляхом інтеграції імерсивних технологій залучити споживача глибше до взаємодії з товаром або послугою, надати йому користувацький досвід ще до того, як він фізично придбав товар або створити віртуальне середовище для симуляторної взаємодії з об'єктами задля скорочення витрат на реалізацію цього середовища у реальному (фізичному) світі. Визначено ключові елементи кваліфікаційної структури 3D-економіки, як нового складника цифрових екосистем, яка поєднує технологічні, економічні та соціальні компоненти. Проведено кількісну оцінку ефективності використання AR/VR-рішень у системі електронної комерції та в освітньому середовищі, обґрунтовано позитивний вплив технологій 3D-економіки на зміну споживчих патернів, конверсію продажів, залучення користувачів і результативність навчального процесу. Науково-практично аргументовано ефективність цих технологій і підтверджено, що 3D-економіка є не лише інноваційним напрямом цифрової трансформації, але й потужним інструментом для формування нових форм економічної діяльності, що має значний вплив на державний і приватний сектори.
З'ясовано можливості й загрози цифрових екосистем для державних інституцій та приватних організацій, визначено пріоритетні напрями державної політики у сфері цифрового розвитку, а також запропоновано рекомендації щодо інтеграції екосистемного підходу у національні стратегії цифровізації. Ідентифіковано основні загрози цифрових екосистем, серед яких кіберризики, недостатній рівень захисту даних, правові виклики та дисфункції нормативного регулювання. Запропоновано стратегії мінімізації ризиків цифрових екосистем, що містять інвестиції в кібербезпеку, підвищення рівня цифрової грамотності персоналу та вдосконалення регуляторної бази. Водночас визначено, що цифрові екосистеми: полегшують обмін інформацією; знижують адміністративні витрати; підтримують автоматизацію управлінських процесів і підвищують доступність послуг для громадян і бізнесу.
За результатами здійсненого аналізу визначено особливості функціонування цифрових екосистем у національній економіці, які сприяють прискоренню інтеграції технологій у всі галузі та на всіх рівнях економічної системи країни. Aргументовано, що цифрові екосистеми формують умови для інноваційної діяльності, підвищують продуктивність, знижують витрати та стимулюють співпрацю між різними економічними суб'єктами. Досліджено вплив успішного запуску платформи «Дія» та ініціативи «Дія.Сіті», як центральних елементів екосистемної трансформації державних послуг в Україні.
Сформовано та формалізовано форми та компоненти цифрових екосистем Mіністерства охорони здоров'я, Mіністерства освіти та Mіністерства оборони України. Зокрема, здійснений аналіз на основі вибіркових даних та побудови кореляційно-регресійного аналізу демонструє високий рівень позитивного впливу технологій віртуальної реальності на навчальний процес. У межах наукового дослідження надано рекомендації з використання імерсивних технологій, покращення кібербезпеки та створення єдиної інформаційної платформи. Aналіз імплементації цифрових екосистемних рішень для різних державних інституцій України демонструє глибоке проникнення технологій у горизонтальні та вертикальні моделі економічної системи. Інтеграція цифрових екосистем у державному секторі України охоплює використання інноваційних технологій для посилення взаємодії між органами влади, забезпечення доступності публічних послуг та підтримки економічної стійкості й обороноздатності країни.
Aргументовано ключові проблеми чинного регулювання цифрових екосистем України та розроблено пріоритетні напрями їх удосконалення. Використаний системний підхід у межах цього наукового дослідження дозволив сформувати авторську концепцію «дорожньої мапи» пріоритетних напрямів державного регулювання та реформування цифрових екосистем України через інтеграцію європейських стандартів, стимулювання інновацій та розбудову цифрової інфраструктури, зокрема, в частині кібербезпеки, захисту персональних даних, етичного використання алгоритмів, стимулювання інноваційної активності та міжсекторальної взаємодії.
Практична значущість результатів дослідження полягає у можливості їх застосування для обґрунтування стратегічних напрямів цифрового розвитку національної економіки, підвищення ефективності державного управління, оптимізації організаційних процесів у приватному секторі, розбудови регіональних цифрових екосистем та удосконалення інституційного середовища економіки України в період повоєнної модернізації. Tакож результати проведеного дослідження можуть бути використані в процесі викладання економічних дисциплін.