Словотвірний потенціал тактильних прикметників у поетичних творах Овідія

Антонюк-Кириченко, С. (2021). Словотвірний потенціал тактильних прикметників у поетичних творах Овідія. Studia Linguistica, (19), 11–23. https://doi.org/10.17721/StudLing2021.19.11-23

У статті проаналізовано дериваційний потенціал тактильних прикметників на матеріалі творів римського поета Овідія. З’ясовано, що найчастіше в аналізованих поетичних творах зустрічаються ад’єктиви із непохідною основою. Виявлено, що відприкметникові деривати характеризуються чотиризонною словотвірною парадигмою із такими семантичними позиціями, як: в адвербіальній – адвербіалізація ознаки; у вербальній – наділення ознакою та набування ознаки; в субстантивній зоні – абстрагована ознака та рідко носій ознаки; та в ад’єктивній – вияв і заперечення ознаки. Помічено, що найбільшою кількістю дериватів відзначаються групи деад’єктивів у прислівниковій та ад’єктивній зонах, які характеризуються трьома словотвірними типами утворення похідних. З них найчастотнішими є деривати адвербіальної зони molliter та leviter, а також ад’єктивної групи udus, acerbus і firmus. Зауважено, що відприкметникові похідні адвербіальної зони в текстах Овідія в основному тяжіють до дієслова та займають переддієслівну позицію. Найменшу ж групу утворюють деад’єктиви субстантивної зони. Найвищою частотою уживання в аналізованій поезії виявилися деад’єктиви вербіальної зони mollio і duro. Контекстуально більшість досліджуваних деад’єктивів реалізують похідне або метафоричне значення.