PAIDEIA ЯК ЗАСАДНИЧА ІДЕЯ ТВОРІВ КСЕНОФОНТА "КІРОПЕДІЯ" ТА ГЕРОДІАНА "ІСТОРІЯ…"

Звонська, Л., Довбищенко, Ф. (2023). PAIDEIA AS A BASIC IDEA OF XENOPHON’S "CYROPAEDIA" AND HERODIAN’S "HISTORY…". Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(2), 48–53. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2023.34.09

Представлено результати дослідження основних позицій філософсько-етичного та політичного виміру концепції виховання (paideia) у творі Ксенофонта "Кіропедія" та Геродіана "Історія Римської держави після Марка Аврелія". Коротко обґрунтовано методологію дослідження античного біографічно-історіографічного тексту. Описано наративні стратегії репрезентації принципів виховання в обох творах у зіставному аспекті. Проаналізовано структуру комунікації та шляхи втілення авторської наративної стратегії крізь призму наскрізної ідеї обох творів: абсолютний вплив ролі виховання правителя на виховання суспільства. Розглянуто поняття paideia як ключовий сенсоутворюючий елемент обох творів; проілюстровано, яким чином тексти Ксенофонта та Геродіана представляють paideia як головну умову успішності правителя та його держави. Виявлено спільні та відмінні риси реалізації авторської наративної стратегії в обох творах. Прийоми реалізації авторської наративної стратегії у текстах Ксенофонта та Геродіана проілюстровано прикладами з оригінальних текстів із перекладом. На прикладі обох текстів показано тяглість традицій написання античної історіографічної біографії від класичної до елліністично-римської доби: подібність наративної побудови, наявність дворівневої комунікації (авторської та нараторської), сюжетної перипетії, розташування якої в обох текстах збігається з місцем золотого перетину. Доведено, що тексти Ксенофонта та Геродіана, відділені один від одного доволі значним відрізком часу у пів тисячоліття, переслідують однакову мету: показ недієздатності як окремої особистості, так і суспільства загалом, які відступили від принципів paideia. Описані у статті елементи наративної структури античних історіографічних текстів свідчать про її подібність до структури античної трагедії (за Аристотелем).