Компонентна модель фразеологічного і паремійного значення (на матеріалі чеської мови)

Даниленко, Л. (2026). A Componential Model of Phraseological and Proverbial Meaning (Based on Czech Language Data). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика(2), 26–32. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.40.4

Вступ. У статті обґрунтовано необхідність системного опису структури фразеологічного й паремійного значення. Вихідною є теза, що в науковій традиції поняття фразеологічного значення нерідко обмежується загальною дефініцією й окремими характеристиками, без розгорнутої структурної моделі, тоді як паремійне значення (семантика прислів’їв як реченнєвих формул) узагалі не аналізується в термінах компонентної організації. Виокремлення спільних параметрів для обох типів стійких мовних одиниць зумовлює новизну дослідження. Його мета – визначити особливості тлумачення фразеологічного і паремійного значення та описати їхню внутрішню будову через взаємодію основних компонентів: денотативного, конотативного, образно-мотиваційного (внутрішньої форми). Дослідження спирається на фразеологію і пареміологію чеської мови.
Методи. Використано описово-структурний метод, компонентний аналіз значення.
Результати. Фразеологізм трактовано як відтворювану конструкцію-словосполучення з цілісним, нормативно закріпленим змістом, а паремію – як предикативну одиницю, що репрезентує узагальнене судження й має вищий ступінь семантичної завершеності. Денотативний компонент інтерпретовано як зв’язок одиниці з типовою ситуацією / сценарієм; розмежовано ситуативну (прив’язану до конкретного випадку) та узагальнено-модельну (повторювальний сценарій) віднесеність. Конотативний компонент значення описано як сукупність емоційного, оцінного й експресивного нашарувань, що модифікують денотативне ядро й забезпечують семантичну тональність стійкої одиниці. Констатовано, що концепція внутрішньої форми слова у спадщині Олександра Потебні – одна з тих ідей, що природно "переносяться" з лексикології на фразеологію, оскільки в обох випадках йдеться про мотивованість значення і про образний механізм, який є посередником між формою та змістом. Розроблено типологію внутрішньої форми (прозора, напівпрозора, затемнена, культурно маркована), яка відбиває ступінь доступності образу та залежність інтерпретації від фонового знання.
Висновки. Отримані результати підтверджують, що фразеологічне й паремійне значення доцільно описувати у спільній компонентній рамці з урахуванням природи творення фразеологізмів і паремій. Запропонована модель робить можливим системний аналіз образних засобів мови, де кожен компонент має чіткі параметри опису та може бути емпірично підтверджений усними чи письмовими текстами. Вона має лінгводидактичну цінність і перспективу, оскільки уможливлює системне пояснення значення фразеологізмів і паремій у курсі чеської мови як іноземної та може бути адаптована для викладання інших слов’янських мов як універсальна схема семантичного опису.