ПОЛІТИЧНА СУБ’ЄКТНІСТЬ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ НОВОГО СВІТОПОРЯДКУ

Nagornyak (Нагорняк Тетяна Леонтіївна), T., Natalina (Наталіна Наталія Олегівна), N., Polovyi (Польовий Микола Анатолійович), M. (2021). POLITICAL SUBJECTIVITY IN THE CONDITIONS OF NEW WORLD ORDER FORMATION. Політологічний вісник(87), 218–240. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2021.87.218-240

У статті актуалізовано дослідницьку проблему трансформації форм і характеристик політичної суб’єктності в межах формування нового світопорядку. Ерозія влади, криза легітимності ключових політичних інститутів, стрімкий розвиток інформаційних технологій та доступність великих даних обумовили низький поріг входу до політики та зростання впливу макроакторів (неінституціоналізованих та від початку неполітичних, переважно групових). Концепт політичної суб’єктності та категорія «безсуб’єктність політики» як явища та процесуальної характеристики світопорядку потребують переосмислення у межах політичної науки. Метою публікації була концептуалізація політичної суб’єктності та дотичних категорій в розрізі ключових теоретико-методологічних підходів міждисциплінарного академічного дискурсу. У статті виокремлене розуміння політичної суб’єктності у межах інституціоналізму, системної теорії, постбіхевіоралізму та теорії груп інтересів, активістської соціології та акторно-мережевого підходу. Приділена увага концепції «смерті суб’єкта» у постструктуралізмі (М. Фуко), категорії агентності та габітусу в структуралістському конструктивізмі (П. Бурдьє), концепціям інтерсуб’єктності політики (Х. Арендт, Ю. Габермас) та суспільства як безлічі практик (Ш. Муфф, Е. Лаклау), ідеї розриву та інтерпасивності (С. Жижек) та ін. Розглянута теорія конвертації капіталів, за допомогою якої може бути проаналізований «профіль суб’єктності» політичних акторів. Надане авторське визначення категорій «політичний актор» та «політичний суб’єкт». Автори доходять висновку, що найбільш оптимальною для дослідження суб’єктності політичних акторів у новому світопорядку є синергетична парадигма, або теорія складності (complexity theory). Відповідно до неї, при наявності у політичному просторі політичних акторів (інститути, групи інтересів, індивіди), їх вплив на системну трансформацію світопорядку можливий у точках біфуркації та носить випадковий і непрогнозований характер. Формування нового світопорядку, як нелінійний політичний процес, характеризується трендом безсуб’єктності як його загальною процесуальною характеристикою. В якості методу для дослідження цього тренду пропонується метод-збірка (Дж. Ло) як процес «збирання» об’єктів реальності.