СУДДІВСЬКИЙ РОЗСУД І СУДДІВСЬКЕ СВАВІЛЛЯ: МЕЖІ ДОЗВОЛЕНОГО ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇХ ПОРУШЕННЯ

Шевченко, А. В. (2018). Judicial discretion and judicial arbitrairness: permitted margines and liability for violations. Вісник кримінального судочинства(3), 111–120.

Здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд є життєво важливими для суспільства, особливо в сучасних реаліях, коли люди вразливі до будь-якої несправедливості і треба докласти багато зусиль для доведення неупередженості з боку суду.
Довіра до всієї судової системи і до кожного судді окремо формується, перш за все, внутрішньо. Кожна особа і розумом, і серцем повинна відчути, що правосуддя мало місце, воно дійсно вершилось, а прийняте не на користь особи рішення, навіть те, яке було скасовано вищими судовими інстанціями, не було свавільним, неправосудним, незаконним.
Правосуддя виступає однією з головних функцій державної судової влади, правової держави в цілому та потребує ефективного забезпечення, передусім кадрового. Це пов’язано з тим, що якість правосуддя визначається й ставленням суддів до його відправлення.
У зв’язку з цим саме суддівський розсуд стає тим засобом, який може подолати правову і фактичну невизначеність на шляху до справедливого і законного рішення.
У сучасний період суддівському розсуду приділяється багато уваги. Однак, незважаючи на високу наукову і практичну цінність праць, які висвітлюють проблеми розсуду, вони здебільшого мають галузевий характер і стосуються суддівського розсуду у кримінальному провадженні. У той час, як комплексне дослідження такого поняття, як суддівський розсуд при прийнятті рішень, його ознаки, види, стадії, межі дозволеної свободи судді, не проведено і досі.
Мета статті полягає у визначенні суті суддівського розсуду через призму особливостей правового статусу судді. Оскільки суддів наділяють такими повноваженнями, які можуть видаватися безмежними, дослідження суддівського розсуду саме через особливості правового статусу судді видається необхідним для співвідношення розсуду з принципом законності.
Досліджено поняття суддівського розсуду та його ознак, які наводяться у наукових працях. Окреслено межі застосування суддівського розсуду, зокрема, коли суддівський розсуд пе-
реходить у суддівське свавілля.
При великій залежності результату здійснення правосуддя від суддівської дискреції (суддівського розсуду) розмежування незаконних рішень, прийнятих у результаті непов’язаної із виною помилки судді і його необережною виною, є завданням, що важко виконати.
У зв’язку з виявленою проблемою окрему увагу присвячено розкриттю змісту судової помилки, її видам. Надано оцінку доцільності безумовного віднесення судової помилки до винної протиправної поведінки судді. Проаналізовано взаємопов’язаність суддівського свавілля і протиправної судової помилки.
Зроблено висновки про невідворотність відповідальності за допущення судової помилки, яка не є добросовісною.