Уроки Переяславської угоди для української державності: історіографія та українознавчий аналіз

Маслак, О. (2026). Lessons of the Pereiaslav Agreement for Ukrainian Statehood: Historiography and Ukrainian Studies Analysis. Українознавство(1), 157–172. https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(98).2026.343915

Актуальність. Важливість заявленої проблеми полягає у тому, що осмислення Переяславської угоди 1654 року в українознавчому контексті дає можливість не лише з’ясувати реальний політико-правовий статус Гетьманщини у відносинах з Московським царством, а й актуалізувати уроки минулого для збереження сучасної української державності. Імперські та радянські інтерпретації трактували Переяслав як «возз’єднання», тоді як українознавчий підхід наголошує на протекторатному характері угоди, яка невдовзі була грубо порушена. У сучасних умовах російсько-української війни критичне переосмислення цієї події є складовою інформаційної безпеки, національної пам’яті та ідентичності українського народу.
Мета дослідження – здійснити історіографічний та ідейно-політичний аналіз Переяславської угоди 1654 року через призму українознавства, зосередивши увагу на деконструкції імперських міфів і визначенні її уроків для сьогодення.
Висновки. Переяславська угода мала характер військово-політичного союзу з елементами протекторату, а не «возз’єднання», як це десятиліттями пропагувала імперська та радянська історіографія. Козацька держава вступала у відносини з Москвою як суб’єкт міжнародного права, прагнучи забезпечити собі захист у війні з Польщею, натомість стала жертвою системного порушення домовленостей та поступової інкорпорації. Історичний досвід 1654 р. є пересторогою: навіть часткова втрата суверенних прав неминуче призводить до повної втрати незалежності. Ключовими чинниками збереження державності є єдність політичної нації, наявність власної армії та здатність протидіяти зовнішнім впливам. Історія Переяслава переконливо демонструє, що роз’єднаність еліт, відсутність єдиного стратегічного бачення та залежність від зовнішніх союзників послаблюють державу й роблять її вразливою до імперських зазіхань. В умовах сучасної російсько-української війни уроки XVII ст. зберігають виняткове значення: боротьба відбувається не лише на полі бою, а й у сфері історичної пам’яті та інформаційного простору. Протидія російським історичним міфам і фальсифікаціям, критичний аналіз джерел і відновлення національної перспективи у трактуванні Переяслава є необхідною умовою захисту історичної правди та утвердження незалежності сучасної України. Отже, Переяславська угода має розглядатися не як символ «єдності народів», а як історичний урок про згубні наслідки компромісів із власним суверенітетом.