Маскулінність пролетаріату: медійні репрезентації чоловічих повсякденних і дозвіллєвих практик 1920–1930-Х років
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2020
Автор(и) :
Хамедова, Ольга Анатоліївна
Інститут журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
2
Випуск :
77
ISSN :
2522-1272
Початкова сторінка :
55
Кінцева сторінка :
67
Цитування :
[APA 7] Хамедова, О. А. (2020). Маскулінність пролетаріату: медійні репрезентації чоловічих повсякденних і дозвіллєвих практик 1920–1930-Х років. Наукові записки Інституту журналістики, 2(77), 55–67. https://doi.org/10.17721/2522-1272.2020.77.4
[ДСТУ] Хамедова О. А. Маскулінність пролетаріату: медійні репрезентації чоловічих повсякденних і дозвіллєвих практик 1920–1930-Х років. Наукові записки Інституту журналістики. 2020. Т. 2, № 77. С. 55—67. DOI: 10.17721/2522-1272.2020.77.4 (дата звернення: 13.08.2026).
У статті аналізуються чоловічі повсякденні і дозвіллєві практики у середовищі українських робітників, які відтворені у пресі 1920–1930-х років. Мета розвідки – визначити особливості моделювання нормативної маскулінності пролетаря у 1920– 1930-х роках шляхом аналізу специфіки медійних репрезентацій чоловічих повсякденних та дозвіллєвих практик. Результати дослідження. На основі аналізу робиться висновок про нормативну маскулінність радянського пролетаря 1920–1930-х років, яку конструювали в українських часописах. Радянський конструкт маскулінності складався з двох моделей – ідеальної і реальної. Зразковий пролетар, на думку тогочасних газетярів, фізично сильний чоловік, обов’язково комсомолець або комуніст, здатний до трудових, спортивних і/або військових подвигів заради партії і Батьківщини. Пропаганда фізкультури і спорту мала виразний мілітарний відтінок, адже на спортивні організації покладалося завдання з підготовки чоловіків до майбутньої війни з капіталістичними країнами. У пресі популяризувалися форми культурного відпочинку: відвідування робітничих клубів, гуртків, бібліотек, безалкогольні пікніки тощо. Проте журналісти 1920-х – початку 1930-х конструювали й іншу, більш достовірну модель пролетаря, через відтворення соціальної реальності та буденного контексту робітничого життя. Практики повсякдення і дозвілля формували стиль пролетарського життя, який включав зловживання алкоголем, примітивні звички у побуті, захоплення азартними іграми тощо. Висновки. В українській радянській пресі 1920-х років співіснувало дві версії нормативної маскулінності пролетаря – офіційна і народна. У 1920- і роки в українській пресі виходило чимало критичних матеріалів щодо побуту і дозвілля пролетарів. Натомість у 1930- і роки такі повідомлення майже зникли з газетних шпальт, а «лакування» реальності та масове тиражування образу ідеального пролетаря, готового на трудові подвиги і захист Батьківщини від ворогів-капіталістів, стало загальною тенденцією. Значимість. У сучасному медіазнавстіві однією з ключових тез є те, що медіатексти формують соціальну ідентичність та суб’єктність. Вивчення взаємозв’язків і взаємодії у межах парадигми медіа – ідеологія – суспільство є важливим та перспективним, у тому числі в історичному аспекті.
Галузі знань та спеціальності :
C Соціальні науки, журналістика та інформація
Галузі науки і техніки (FOS) :
Соціальні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
329.74 KB
Контрольна сума :
(MD5):1b52983ed8f4b815099aa6ddd49b4776
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Attribution 4.0 International