Інститути громадянського суспільства в державотворчих процесах України 1990–2004 рр.: історичний аспект
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
25 травня 2026 р.
Автор(и) :
Журкін, Єгор Ігорович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Пижик, Андрій Миколайович
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Журкін, Є. І. (2026). Інститути громадянського суспільства в державотворчих процесах України 1990–2004 рр.: історичний аспект [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35704
[ДСТУ] Журкін Є. І. Інститути громадянського суспільства в державотворчих процесах України 1990–2004 рр.: історичний аспект : дис. … доктора філософії : 032 Історія та археологія. Київ, 2026. 256 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35704
Журкін Є. І. Інститути громадянського суспільства в державотворчих процесах України 1990–2004 рр.: історичний аспект — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 «Історія та археологія». — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. — Київ, 2026.
Актуальність проблеми дослідження. На початку 1990-х рр. відбулися докорінні геополітичні та суспільно-політичні зміни, повʼязані з припиненням існування СРСР та відновленням незалежності України. Невідʼємною складовою частиною розвитку демократичної української держави стало становлення громадянського суспільства та функціонування його інститутів. Саме інститути громадянського суспільства виступають важливим механізмом забезпечення участі громадян у суспільно-політичному житті, сприяють формуванню демократичних практик, розвитку громадянської активності та налагодженню ефективного діалогу між суспільством і владою. Усвідомлення значущості діяльності інститутів громадянського суспільства для державотворчих процесів відображено в затвердженій Указом Президента України «Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2026 рр.» (№ 487/2021 від 27.09.2021 р.). Відповідно до документа стратегічним пріоритетом визначено взаємодію держави та інститутів громадянського суспільства, яка має ґрунтуватися на принципі партнерства, що передбачає залучення громадськості до всіх етапів формування та реалізації державної політики.
Сучасний етап розвитку громадянського суспільства спирається на традиції громадянської активності, сформовані у процесі суспільно-політичних трансформацій в часи відновлення та розбудови незалежної України. Впродовж 1990–2004 рр. змінювалася роль, яку відігравали інститути громадянського суспільства в державотворчих процесах. Вплив одних інститутів на державотворчі процеси зростав, інших навпаки зменшувався.
Інститути громадянського суспільства представляли і захищали права та інтереси громадян, відстоювали демократичні цінності, забезпечували громадський контроль за діяльністю органів влади. Серед інститутів громадянського суспільства найбільший вплив на державотворчі процеси в Україні у 1990–2004 рр. здійснювали громадські організації, профспілки, політичні партії та незалежні медіа, які формували громадську думку, здійснювали контроль за діяльністю органів державної влади та проведенням виборчих кампаній, мобілізовували населення на проведення масових протестних акцій. Саме масові акції протесту 2000–2001 рр. та Помаранчева революція продемонстрували здатність інститутів громадянського суспільства консолідувати суспільство навколо захисту демократичних шляхів розвитку держави та засвідчили спроможність впливати на ухвалення політичних рішень.
Вивчення становлення і розвитку громадянського суспільства в Україні та впливу його інститутів на державотворчі процеси у 1990–2004 рр. дозволить врахувати досвід попередніх періодів на сучасному етапі державотворення. Дослідження еволюції та функціонування інститутів громадянського суспільства в Україні на початковому етапі розбудови незалежної держави дає змогу простежити історичні передумови формування сучасної моделі взаємодії між суспільством та державою.
Мета дослідження полягає у комплексному аналізі діяльності інститутів громадянського суспільства та їх впливу на державотворчі процеси в Україні у 1990–2004 рр.
Наукова новизна дослідження полягає у постановці та розробці актуальної наукової теми, яка ще не була предметом окремого наукового вивчення. Особистий внесок автора полягає у наведених нижче положеннях і висновках, які виносяться на захист.
Уперше:
- здійснено комплексний історичний аналіз впливу інститутів громадянського суспільства на державотворчі процеси в Україні в 1990–2004 рр. як самостійного чинника політичних трансформацій періоду становлення та розбудови незалежної української держави;
- системно досліджено участь громадських організацій, політичних партій, профспілок та незалежних медіа у суспільно-політичних подіях, які визначали напрямки розвитку держави;
- поєднано широкий масив архівних матеріалів, документів громадських організацій, публікацій незалежних медіа, програмових документів політичних партій, для реконструювання механізмів діяльності інститутів громадянського суспільства як самостійного чинника державотворення.
Удосконалено:
- дослідження еволюції інститутів громадянського суспільства в Україні в період становлення та розвитку незалежної української держави;
- аргументацію щодо розгляду політичних партій як важливих інститутів громадянського суспільства, що виконують функцію представництва суспільних інтересів до моменту входження до парламенту;
Отримали подальший науковий розвиток:
- наукові підходи до трактувань понять «громадянське суспільство» та «інститути громадянського суспільства» шляхом критичного аналізу наявних концепцій;
- аналіз участі громадських організацій, профспілок, політичних партій та незалежних медіа у залученні громадян до виборчих кампаній та масових протестних рухів;
- висвітлення значення інститутів громадянського суспільства у формуванні політичної культури, розвитку громадської активності та утвердженні демократичних засад державотворення в Україні.
Огляд наукової літератури, результати якого представлено в підрозділі 1.1, засвідчив, що проблематика громадянського суспільства та його інститутів в Україні переважно перебувала у фокусі досліджень політологів, філософів, юристів, фахівців з державного управління, а також істориків. У межах дисертаційного дослідження було опрацьовано основні концептуальні напрацювання провідних зарубіжних та українських науковців, що дозволило окреслити теоретичні підходи до розуміння сутності інститутів громадянського суспільства та визначити ступінь наукового опрацювання проблеми.
Джерельну базу дослідження, яка складається з неопублікованих та опублікованих джерел, проаналізовано в підрозділі 1.2. Значну частину становлять архівні матеріали, що зберігаються у Центральному державному архіві громадських обʼєднань та україніки та Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України у м. Києві. Серед опублікованих джерел опрацьовано збірники документів, що висвітлюють діяльність громадських організацій та політичних партій, хронологію ключових суспільно-політичних подій, а також виступи, інтервʼю та спогади провідних політичних діячів. Важливе місце в дослідженні посіли матеріали незалежних періодичних видань, які дозволили простежити суспільні настрої, хід публічних дискусій, вплив журналістів на перебіг ключових подій.
У підрозділі 1.3. розкрито методологічні засади дослідження, яке має міждисциплінарний характер і поєднує інструментарій історичної науки, політології, філософії, права та наук державного управління. Такий підхід забезпечив комплексний аналіз інститутів громадянського суспільства як активного субʼєкта державотворчих процесів, а також дозволив використати загальнонаукові та спеціальні методи для всебічного осмислення досліджуваної проблематики.
У підрозділі 2.1 дисертаційного дослідження здійснено теоретичне осмислення феномену громадянського суспільства та його інститутів в контексті державотворчих процесів в Україні. На основі аналізу наукових підходів обґрунтовано приналежність політичних партій, громадських організацій, професійних спілок та незалежних медіа до інститутів громадянського суспільства. Водночас у роботі наведено власні підходи до трактування інститутів громадянського суспільства, зокрема запропоновано розглядати політичні партії як інститути громадянського суспільства до моменту їх входження до парламенту та набуття статусу субʼєктів державної влади. У межах підрозділу 2.2 простежено еволюцію основних інститутів громадянського суспільства впродовж 1990–2004 рр. Було проаналізовано специфіку формування громадянського суспільства в Україні на різних етапах державотворення та окреслено тенденції його інституційного розвитку в досліджуваний період.
У підрозділі 3.1 дисертації всебічно досліджено вплив інститутів громадянського суспільства на ключові політичні процеси в Україні в 1990–2004 рр. Була висвітлена трансформація форм та механізмів участі громадських організацій, політичних партій, незалежних медіа та профспілок у політичних процесах від проголошення незалежності України до Помаранчевої революції включно. Інститути громадянського суспільства брали участь в конституційному процесі, зокрема подавали власні проєкти Основного Закону, залучали громадян до публічних дискусій та обговорень, а також налагоджували взаємодію з медіа, які забезпечували широку суспільну комунікацію та сприяли всенародному обговоренню конституційних проєктів. Окремо було висвітлено вплив інститутів громадянського суспільства на проведення Всеукраїнських референдумів 1991 р. та 2000 р. Значне місце в підрозділі відведено аналізу участі інститутів громадянського суспільства в масових суспільно-політичних акціях, зокрема революції на граніті, акції «Україна без Кучми» та Помаранчевій революції. Розглянуто взаємодію інститутів громадянського суспільства в організації протестів, активність студентських та молодіжних організацій в 1990 р., тиск на владу з вимогами забезпечення прозорого розслідування зникнення Г. Гонгадзе та недопущення фальсифікацій під час президентських виборів 2004 р. Окрему увагу приділено ролі незалежних медіа, які, попри адміністративний тиск з боку влади, забезпечували об’єктивне інформування суспільства, сприяли формуванню громадської думки та впливали на прийняття політичних рішень.
У підрозділі 3.2 проаналізовано вплив інститутів громадянського суспільства на підготовку та проведення парламентських виборів 1990 р., 1994 р., 1998 р. та 2002 р. і президентських виборів 1991 р., 1994 р., 1999 р. та 2004 р. Висвітлено діяльність політичних партій, громадських організацій, профспілок та медіа, зокрема їхню участь у забезпеченні прозорості виборчого процесу та ініціюванні й проведенні соціологічних опитувань, а також реалізації інформаційних та мобілізаційних кампаній, які були спрямовані на залучення громадян до активної участі у виборах.
Отже, у дисертаційному дослідженні доведено, що інститути громадянського суспільства впродовж 1990–2004 рр. сформувалися як важливий і самостійних субʼєкт державотворчих процесів, суттєво впливали на становлення та розбудову незалежної української держави. Теоретично осмислено та підтверджено, що політичні партії, громадські організації, профспілки та незалежні медіа виступали ключовими інститутами громадянського суспільства, які впливали на державотворення в Україні впродовж досліджуваного періоду. Вони виконували функції представництва суспільних інтересів, громадського контролю, відігравали важливу роль у проголошенні незалежності України, ухваленні Конституції України, у політичних процесах, зокрема виборчих кампаніях та масових акціях громадської непокори, забезпечували взаємозв’язок суспільства і держави.
Практичне значення отриманих в дисертації результатів полягає у можливості їх використання у подальших наукових дослідженнях з історії України, історії громадянського суспільства та політичної історії новітнього періоду. Матеріали роботи можуть бути корисними для науковців, викладачів та студентів, які досліджують тематику новітньої історії України, історії державотворення, історії політичних партій і громадських рухів. Результати дослідження можуть використовуватися у практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, недержавних громадських організацій, політичних партій та медіа.
Ключові слова: громадянське суспільство, інститути громадянського суспільства, громадські організації, політичні партії, медіа, молодіжні організації, профспілки, інституціоналізація, державотворчі процеси, політичні інститути, політичні процеси, політичні режими, публічне управління, демократія, політичний діалог.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 «Історія та археологія». — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. — Київ, 2026.
Актуальність проблеми дослідження. На початку 1990-х рр. відбулися докорінні геополітичні та суспільно-політичні зміни, повʼязані з припиненням існування СРСР та відновленням незалежності України. Невідʼємною складовою частиною розвитку демократичної української держави стало становлення громадянського суспільства та функціонування його інститутів. Саме інститути громадянського суспільства виступають важливим механізмом забезпечення участі громадян у суспільно-політичному житті, сприяють формуванню демократичних практик, розвитку громадянської активності та налагодженню ефективного діалогу між суспільством і владою. Усвідомлення значущості діяльності інститутів громадянського суспільства для державотворчих процесів відображено в затвердженій Указом Президента України «Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2026 рр.» (№ 487/2021 від 27.09.2021 р.). Відповідно до документа стратегічним пріоритетом визначено взаємодію держави та інститутів громадянського суспільства, яка має ґрунтуватися на принципі партнерства, що передбачає залучення громадськості до всіх етапів формування та реалізації державної політики.
Сучасний етап розвитку громадянського суспільства спирається на традиції громадянської активності, сформовані у процесі суспільно-політичних трансформацій в часи відновлення та розбудови незалежної України. Впродовж 1990–2004 рр. змінювалася роль, яку відігравали інститути громадянського суспільства в державотворчих процесах. Вплив одних інститутів на державотворчі процеси зростав, інших навпаки зменшувався.
Інститути громадянського суспільства представляли і захищали права та інтереси громадян, відстоювали демократичні цінності, забезпечували громадський контроль за діяльністю органів влади. Серед інститутів громадянського суспільства найбільший вплив на державотворчі процеси в Україні у 1990–2004 рр. здійснювали громадські організації, профспілки, політичні партії та незалежні медіа, які формували громадську думку, здійснювали контроль за діяльністю органів державної влади та проведенням виборчих кампаній, мобілізовували населення на проведення масових протестних акцій. Саме масові акції протесту 2000–2001 рр. та Помаранчева революція продемонстрували здатність інститутів громадянського суспільства консолідувати суспільство навколо захисту демократичних шляхів розвитку держави та засвідчили спроможність впливати на ухвалення політичних рішень.
Вивчення становлення і розвитку громадянського суспільства в Україні та впливу його інститутів на державотворчі процеси у 1990–2004 рр. дозволить врахувати досвід попередніх періодів на сучасному етапі державотворення. Дослідження еволюції та функціонування інститутів громадянського суспільства в Україні на початковому етапі розбудови незалежної держави дає змогу простежити історичні передумови формування сучасної моделі взаємодії між суспільством та державою.
Мета дослідження полягає у комплексному аналізі діяльності інститутів громадянського суспільства та їх впливу на державотворчі процеси в Україні у 1990–2004 рр.
Наукова новизна дослідження полягає у постановці та розробці актуальної наукової теми, яка ще не була предметом окремого наукового вивчення. Особистий внесок автора полягає у наведених нижче положеннях і висновках, які виносяться на захист.
Уперше:
- здійснено комплексний історичний аналіз впливу інститутів громадянського суспільства на державотворчі процеси в Україні в 1990–2004 рр. як самостійного чинника політичних трансформацій періоду становлення та розбудови незалежної української держави;
- системно досліджено участь громадських організацій, політичних партій, профспілок та незалежних медіа у суспільно-політичних подіях, які визначали напрямки розвитку держави;
- поєднано широкий масив архівних матеріалів, документів громадських організацій, публікацій незалежних медіа, програмових документів політичних партій, для реконструювання механізмів діяльності інститутів громадянського суспільства як самостійного чинника державотворення.
Удосконалено:
- дослідження еволюції інститутів громадянського суспільства в Україні в період становлення та розвитку незалежної української держави;
- аргументацію щодо розгляду політичних партій як важливих інститутів громадянського суспільства, що виконують функцію представництва суспільних інтересів до моменту входження до парламенту;
Отримали подальший науковий розвиток:
- наукові підходи до трактувань понять «громадянське суспільство» та «інститути громадянського суспільства» шляхом критичного аналізу наявних концепцій;
- аналіз участі громадських організацій, профспілок, політичних партій та незалежних медіа у залученні громадян до виборчих кампаній та масових протестних рухів;
- висвітлення значення інститутів громадянського суспільства у формуванні політичної культури, розвитку громадської активності та утвердженні демократичних засад державотворення в Україні.
Огляд наукової літератури, результати якого представлено в підрозділі 1.1, засвідчив, що проблематика громадянського суспільства та його інститутів в Україні переважно перебувала у фокусі досліджень політологів, філософів, юристів, фахівців з державного управління, а також істориків. У межах дисертаційного дослідження було опрацьовано основні концептуальні напрацювання провідних зарубіжних та українських науковців, що дозволило окреслити теоретичні підходи до розуміння сутності інститутів громадянського суспільства та визначити ступінь наукового опрацювання проблеми.
Джерельну базу дослідження, яка складається з неопублікованих та опублікованих джерел, проаналізовано в підрозділі 1.2. Значну частину становлять архівні матеріали, що зберігаються у Центральному державному архіві громадських обʼєднань та україніки та Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України у м. Києві. Серед опублікованих джерел опрацьовано збірники документів, що висвітлюють діяльність громадських організацій та політичних партій, хронологію ключових суспільно-політичних подій, а також виступи, інтервʼю та спогади провідних політичних діячів. Важливе місце в дослідженні посіли матеріали незалежних періодичних видань, які дозволили простежити суспільні настрої, хід публічних дискусій, вплив журналістів на перебіг ключових подій.
У підрозділі 1.3. розкрито методологічні засади дослідження, яке має міждисциплінарний характер і поєднує інструментарій історичної науки, політології, філософії, права та наук державного управління. Такий підхід забезпечив комплексний аналіз інститутів громадянського суспільства як активного субʼєкта державотворчих процесів, а також дозволив використати загальнонаукові та спеціальні методи для всебічного осмислення досліджуваної проблематики.
У підрозділі 2.1 дисертаційного дослідження здійснено теоретичне осмислення феномену громадянського суспільства та його інститутів в контексті державотворчих процесів в Україні. На основі аналізу наукових підходів обґрунтовано приналежність політичних партій, громадських організацій, професійних спілок та незалежних медіа до інститутів громадянського суспільства. Водночас у роботі наведено власні підходи до трактування інститутів громадянського суспільства, зокрема запропоновано розглядати політичні партії як інститути громадянського суспільства до моменту їх входження до парламенту та набуття статусу субʼєктів державної влади. У межах підрозділу 2.2 простежено еволюцію основних інститутів громадянського суспільства впродовж 1990–2004 рр. Було проаналізовано специфіку формування громадянського суспільства в Україні на різних етапах державотворення та окреслено тенденції його інституційного розвитку в досліджуваний період.
У підрозділі 3.1 дисертації всебічно досліджено вплив інститутів громадянського суспільства на ключові політичні процеси в Україні в 1990–2004 рр. Була висвітлена трансформація форм та механізмів участі громадських організацій, політичних партій, незалежних медіа та профспілок у політичних процесах від проголошення незалежності України до Помаранчевої революції включно. Інститути громадянського суспільства брали участь в конституційному процесі, зокрема подавали власні проєкти Основного Закону, залучали громадян до публічних дискусій та обговорень, а також налагоджували взаємодію з медіа, які забезпечували широку суспільну комунікацію та сприяли всенародному обговоренню конституційних проєктів. Окремо було висвітлено вплив інститутів громадянського суспільства на проведення Всеукраїнських референдумів 1991 р. та 2000 р. Значне місце в підрозділі відведено аналізу участі інститутів громадянського суспільства в масових суспільно-політичних акціях, зокрема революції на граніті, акції «Україна без Кучми» та Помаранчевій революції. Розглянуто взаємодію інститутів громадянського суспільства в організації протестів, активність студентських та молодіжних організацій в 1990 р., тиск на владу з вимогами забезпечення прозорого розслідування зникнення Г. Гонгадзе та недопущення фальсифікацій під час президентських виборів 2004 р. Окрему увагу приділено ролі незалежних медіа, які, попри адміністративний тиск з боку влади, забезпечували об’єктивне інформування суспільства, сприяли формуванню громадської думки та впливали на прийняття політичних рішень.
У підрозділі 3.2 проаналізовано вплив інститутів громадянського суспільства на підготовку та проведення парламентських виборів 1990 р., 1994 р., 1998 р. та 2002 р. і президентських виборів 1991 р., 1994 р., 1999 р. та 2004 р. Висвітлено діяльність політичних партій, громадських організацій, профспілок та медіа, зокрема їхню участь у забезпеченні прозорості виборчого процесу та ініціюванні й проведенні соціологічних опитувань, а також реалізації інформаційних та мобілізаційних кампаній, які були спрямовані на залучення громадян до активної участі у виборах.
Отже, у дисертаційному дослідженні доведено, що інститути громадянського суспільства впродовж 1990–2004 рр. сформувалися як важливий і самостійних субʼєкт державотворчих процесів, суттєво впливали на становлення та розбудову незалежної української держави. Теоретично осмислено та підтверджено, що політичні партії, громадські організації, профспілки та незалежні медіа виступали ключовими інститутами громадянського суспільства, які впливали на державотворення в Україні впродовж досліджуваного періоду. Вони виконували функції представництва суспільних інтересів, громадського контролю, відігравали важливу роль у проголошенні незалежності України, ухваленні Конституції України, у політичних процесах, зокрема виборчих кампаніях та масових акціях громадської непокори, забезпечували взаємозв’язок суспільства і держави.
Практичне значення отриманих в дисертації результатів полягає у можливості їх використання у подальших наукових дослідженнях з історії України, історії громадянського суспільства та політичної історії новітнього періоду. Матеріали роботи можуть бути корисними для науковців, викладачів та студентів, які досліджують тематику новітньої історії України, історії державотворення, історії політичних партій і громадських рухів. Результати дослідження можуть використовуватися у практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, недержавних громадських організацій, політичних партій та медіа.
Ключові слова: громадянське суспільство, інститути громадянського суспільства, громадські організації, політичні партії, медіа, молодіжні організації, профспілки, інституціоналізація, державотворчі процеси, політичні інститути, політичні процеси, політичні режими, публічне управління, демократія, політичний діалог.
Ключові слова :
громадянське суспільство інститути громадянського суспільства громадські організації політичні партії медіа молодіжні організації профспілки інституціоналізація державотворчі процеси політичні інститути політичні процеси політичні режими публічне управління демократія політичний діалог. civil society civil society institutions civic organizations political parties media youth organizations trade unions institutionalization statebuilding processes political institutions political processes political regimes public administration democracy political dialogue
Галузі знань та спеціальності :
B9 Історія та археологія
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.53 MB
Контрольна сума :
(MD5):d85e265e3b94a1598c1e08944daa6a5a
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International