ЛИСТІВКОВА ПРОПАГАНДА ГЕТЬМАНСЬКИХ СИЛ ПІД ЧАС ПОВСТАННЯ ДИРЕКТОРІЇ (Листопад-Грудень 1918 р.)

Василинчук, А. (2025). Propaganda in leaflets of hetman’s forces during Anti-hetman uprising (november–december 1918). Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, 159(2), 19–29. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2024.159.3

Вступ: Початок повстання Директорії Української народної республіки в листопаді 1918 р. стало серйозним викликом для Української Держави і примусило її терміново вживати заходи як військового, так і пропагандистського спрямування з метою недопущення поширення повстання і його подолання. Одним із провідних напрямків пропагандистської діяльності у той час були листівки, які дозволяли поширювати настанови пропаганди на широку аудиторію, а відтак відображати політичну ідеологію сторони конфлікту, образ ворога, рецепцію причин конфлікту і нагальні потреби сторони. Відтак, за досить короткий період перебігу Антигетьманського повстання в м. Києві було налагоджено випуск відозв та листівок як зі сторони держави, так і з боку російських парамілітарних утворень, які забезпечували підтримку уряду. Аналіз цих відозв дозволить вивчити ідеологію, на яку намагалися спертися гетьманські сили у цей період, візію майбутнього України, нагальні потреби гетьманських сил та певною мірою зрозуміти суспільну думку того часу. Метою дослідження є аналіз пропаганди гетьманських сил під час повстання Директорії за методологію Г. Лассвела.
Методи: В основу дослідження було покладено комплекс загально-наукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція) і спеціальних історичних методів, а також контент-аналіз і методологію вивчення пропаганди Г. Лассвела.
Результати: було встановлено наявність 11 листівок, що були видані прогетьманськими силами під час Антигетьманського повстання і які можна класифікувати у дві значні групи, а саме - державницькі і російські. В ході дослідження було проаналізовано ідейні настанови, висловлені у листівках, виділено характерні прийоми, які застосовувалися для впливу на людську свідомість у листівках, розглянуто образ ворога та образи Української Держави і Павла Скоропадського.
Висновки: Виявлено, що дві групи значно різнилися між собою як методологічним підходом до організації листівкової пропаганди, так і ідейним наповненням. Зокрема державницькі листівки, незважаючи на Федеративну грамоту 14.11.1918 р., продовжували стояти на позиціях україноцентризму і у більшості з них не проглядається русофільський вплив. Також важливу роль у них відігравав своєрідний «культ особи» Павла Скоропадського. З іншого боку, у російських листівках майже відсутні будь-які згадки про Україну і Павла Скоропадського. Також було встановлено наявність підтримки Української Держави з боку ієрархів православної церкви шляхом випуску відповідних відозв.