Правові засоби забезпечення безпеки «співпрацюючих свідків»

Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2024
Автор(и) :
Шептуховський, С.Є
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
DOI :
Журнал :
Випуск :
1
ISSN :
413-5372
Початкова сторінка :
78
Кінцева сторінка :
93
Цитування :
[APA 7] Шептуховський, С. (2024). Правові засоби забезпечення безпеки «співпрацюючих свідків». Вісник кримінального судочинства, (1), 78–93. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/78-93
[ДСТУ] Шептуховський С. Правові засоби забезпечення безпеки «співпрацюючих свідків». Вісник кримінального судочинства. 2024. № 1. С. 78—93. DOI: 10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/78-93 (дата звернення: 25.07.2026).
У статті розглянуто кримінально-правові та кримінальні процесуальні засоби забезпечення безпеки співпрацюючих із правосуддям кримінальних правопорушників. Метою цієї статті є розгляд норм спеціалізованих законів, джерел кримінального та кримінального процесуального права України, її міжнародних зобов’язань як комплексної правової підстави забезпечення безпеки деяких видів учасників кримінального судочинства, умовно об’єднаних в межах категорії «співпрацюючих свідків». З огляду на викриття ними інших причетних до протиправної діяльності осіб, така співпраця відбувається в умовах ризику залякування чи помсти. Задля зменшення цього ризику до раціонально прийнятного рівня законодавством передбачено, окрім заходів безпеки, які технічно ускладнюють можливу розправу, також засоби, покликані зменшити бажаний для зловмисників ефект від насильницького втручання у правосуддя. Такими засобами є процесуальні прийоми подолання незамінності учасників кримінального судочинства під час судового розгляду (показання «з чужих слів», судовий допит під час досудового розслідування) та кримінально-правова охорона відносин участі у кримінальному судочинстві. Проте, на відміну від власне свідків, «співпрацюючі свідки» користуються нижчим рівнем кримінально-правового захисту: їхні можливі статуси (підозрюваний, обвинувачений, засуджений, особа, звільнена від кримінальної відповідальності, виправданий) не згадано у статті 386 КК України, яка визнає кримінальним проступком погрозу, шантаж чи підкуп свідка, потерпілого чи експерта. Відповідальність за залякування, катування, мордування тощо осіб, які співпрацюють із правосуддям, здійснюється на загальних підставах, відірвана від спеціальної мети (схилити до неправдивих показань, помста тощо) та загалом поза контекстом участі у кримінальному судочинстві; відсутня відповідальність за їх підкуп. Такий стан правового забезпечення «співпрацюючих свідків» засвідчує незавершеність імплементації окремих приписів міжнародних договорів України у сфері протидії корупції та організованій злочинності. Додатково кримінально-правовий захист учасників судочинства від протиправної бездіяльності службових осіб органів, що забезпечують безпеку, та від розголошення даних про зміст відповідних заходів (статті 380–381 КК України) сформульовано так, що передбачає наявність у причинно-наслідковому ланцюгу юридично значущих проміжних подій, що ставить суб’єктів відповідальності в залежність від конкретного випадку та суперечить визнаним у науці кримінального права підходам (теоріям еквівалентності й безпосередньої причинності).
Ключові слова: свідок, співпрацюючий свідок, забезпечення безпеки, учасники кримінального судочинства, угода про визнання винуватості, організована злочинність
Файл(и) :
Вантажиться...
Ескіз
Завантажити
Формат :

Adobe PDF

Розмір :

575.24 KB

Контрольна сума :

(MD5):fc1d02f2636ab39ed996773766c11c04

Creative Commons Attribution 4.0 International
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International