Механізми відшкодування шкоди, завданої корупційними правопорушеннями: міжнародний досвід та практика Вищого антикорупційного суду

Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
17 травня 2026 р.
Автор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
DOI :
Журнал :
Право.ua
Випуск :
1
ISSN :
2519-8327
Початкова сторінка :
580
Кінцева сторінка :
588
Цитування :
[APA 7] Попко, В. В. (2026). Механізми відшкодування шкоди, завданої корупційними правопорушеннями: міжнародний досвід та практика Вищого антикорупційного суду. Право.ua, (1), 580–588. https://doi.org/10.71404/LAW.UA.2026.1.76
[ДСТУ] Попко В. В. Механізми відшкодування шкоди, завданої корупційними правопорушеннями: міжнародний досвід та практика Вищого антикорупційного суду. Право.ua. 2026. № 1. С. 580—588. DOI: 10.71404/LAW.UA.2026.1.76 (дата звернення: 17.08.2026).
У статті здійснено комплексний науковий аналіз механізмів відшкодування шкоди, завданої корупційними правопорушеннями, з урахуванням міжнародного досвіду та особливостей їх імплементації в правову систему України. Обґрунтовано, що сучасний етап розвитку антикорупційної політики характеризується поступовим переходом від домінування кримінально-каральних механізмів до майново-відновлювальних інструментів, спрямованих на усунення економічних наслідків корупції та відновлення порушених майнових інтересів держави. У цьому контексті відшкодування шкоди розглядається як ключовий елемент ефективної протидії корупції, що забезпечує досягнення реального економічного результату. Встановлено, що міжнародні стандарти, закріплені, зокрема, у Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, формують комплексний підхід до відшкодування шкоди, який охоплює цивільно-правові механізми компенсації, реституцію, а також процедури повернення незаконно набутого майна (asset recovery). Проаналізовано роль підходів, сформованих у межах Financial Action Task Force (FATF), які акцентують увагу на необхідності забезпечення ефективного повернення активів незалежно від результатів кримінального переслідування, а також значення стандартів захисту права власності, сформованих у практиці Європейського суду з прав людини. Досліджено особливості імплементації міжнародних стандартів у національне законодавство України, що зумовило формування гібридної моделі відшкодування шкоди, яка поєднує класичні інструменти деліктної відповідальностіз новітніми антикорупційними механізмами, зокрема ститутом визнання необґрунтованих активів та їх стягнення в дохід держави. Обґрунтовано, що така модель трансформує традиційну логіку цивільно-правового регулювання, зміщуючи акцент із доведення факту та розміру шкоди на встановлення економічної необґрунтованості активів як підстави для їх вилучення. Особливу увагу приділено аналізу практики Вищого антикорупційного суду як ключового механізму реалізації відшкодувальної функції у справах про корупцію. Виявлено, що судова практика демонструє формування підходів, близьких до концепції «unexplained wealth» («необґрунтовані активи»), зокрема щодо використання непрямих доказів, економічного аналізу активів та фактичного перерозподілу доказового тягаря. Разом із тим встановлено, що ефективність механізмів прямого відшкодування шкоди в межах кримінального провадження залишається обмеженою, що зумовлює пріоритетність застосування процедур цивільної конфіскації. Акцентовано увагу на наявності проблемних аспектів, пов’язаних із відсутністю чітких критеріїв визначення шкоди, складністю доведення причинного зв’язку, а також необхідністю забезпечення балансу між публічним інтересом у поверненні активів і гарантіями права власності. Зроблено висновок про загальну відповідність національної моделі міжнародним стандартам за наявності потреби в подальшому вдосконаленні правового регулювання та уніфікації судової практики.
Файл(и) :
Вантажиться...
Ескіз
Завантажити
Формат :

Adobe PDF

Розмір :

270.75 KB

Контрольна сума :

(MD5):202f8be9ca3de5cf4dcf367c326f946d

Attribution 4.0 International
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Attribution 4.0 International