Способи відтворення стилістично знижених лексем в іспансько-українському перекладі на матеріалі повісті Маріо Варгаса Льйоси “Хто вбив Паломіно Молеро?”

Пуховська А. Є. Способи відтворення стилістично знижених лексем в іспансько-українському перекладі на матеріалі повісті Маріо Варгаса Льйоси “Хто вбив Паломіно Молеро?” : кваліфікаційна робота освітнього ступеня «бакалавр» : 035 Філологія / наук. кер. С. Фокін. Київ, 2024. 56 с.

Дипломна робота присвячена дослідженню відтворення стилістично знижених лексем в іспансько-українському перекладі. Дослідження сприяє глибшому розумінню мовних нюансів і культурних контекстів, що впливають на точність та адекватність перекладу. Матеріалом дослідження слугували стилістично знижені лексеми з повісті Маріо Варгаса Льйоси “Хто вбив Паломіно Молеро?”. Метою роботи є виявлення основних труднощів перекладу стилістично знижених лексем та виявлення способів і прийомів їх подолання, зокрема відтворення та дослідження ролі та функцій стилістично зниженої лексики у художньому тексті. Для визначення розбіжностей та схожостей в українській та іспанській мовах було використано контрастивний метод, також для дослідження способів перекладу стилістично зниженої лексики було використано метод спостереження. У теоретичному розділі розглянуто роль та функції стилістично зниженої лексики в сучасній мові, її склад як джерело труднощів перекладу та стратегії відтворення даної лексики з точки зору досягнення адекватності та еквівалентності. У практичному розділі розглянуто стилістично знижену лексику, яка трапляється в творі Маріо Варгаса Льйоси “Хто вбив Паломіно Молеро?” та проаналізовано специфіку відтворення даної лексики в перекладі на українську мову. Аналіз дозволив встановити методи за допомогою яких здійснюється переклад стилістично зниженої лексики у досліджуваному творі. У результаті аналізу виявлено способи відтворення даного пласту лексики, а саме втрати, які супроводжуються компенсацією, пряме відтворення та евфемізація в перекладі. Було також встановлено, що стилістично знижені лексеми не лише задають тон оповіді, але й служать маркерами для окремих персонажів, відображаючи їх соціальний статус, емоційний стан та індивідуальні особливості, що підсилює загальний ефект тексту.