Різнорівневі засоби вираження модальності в сучасній іспанській мові

Падалка Ю. М. Різнорівневі засоби вираження модальності в сучасній іспанській мові : дис. ... кандидата філологічних наук : 10.02.05 – романські мови. Київ, 2025. 200 с.

У дисертації здійснено системний аналіз категорії модальності в сучасній іспанській мові на матеріалі іспаномовних різножанрових текстів ХХ-ХХI ст. Актуальність роботи зумовлена необхідністю комплексного аналізу модальності в сучасній іспанській мові з урахуванням функційно-семантичного підходу. Відсутність цілісного підходу до вивчення модальності як багаторівневої структури актуалізує дослідження її мовних засобів на лексико-семантичному, морфологічному та синтаксичному рівнях. Особливої уваги потребують різножанрові тексти ХХ–ХХІ століття, де модальність виступає засобом вираження авторської позиції та емоційної оцінки, як то художні (прозові, поетичні) та масмедійні тексти. У контексті глобалізації вивчення механізмів вираження суб’єктивності мовця є актуальним як у теоретичному, так і в прикладному аспектах.
Практичне значення роботи визначається тим, що у ньому систематизовано представлено різнорівневі засоби вираження модальності в сучасній іспанській мові на матеріалі різножанрових текстів ХХ-ХХІ століття з урахуванням як структурних, так і функційних особливостей. Отримані результати можуть бути використані як методологійне підґрунтя у викладанні курсів «Теоретична граматика іспанської мови», «Лексикологія іспанської мови», «Стилістика іспанської мови», а також дисциплін вільного вибору здобувача, присвячених комунікативним стратегіям і тактикам, лінгвістиці тексту, дискурсології, загальному мовознавству. Актуалізовані спостереження і сформульовані висновки можуть також стати методологійною базою для написання бакалаврських та магістерських робіт.
Наукова новизна роботи полягає у здійсненні цілісного, міжрівневого аналізу категорії модальності в сучасній іспанській мові на матеріалі іспаномовних різножанрових текстів ХХ-ХХІ століття, що дало змогу виявити комплексні закономірності її функціонування у мовленні. Модальність розглянуто як лексико-граматичну та функційно-семантичну категорію; визначено різнорівневі засоби вираження модальності з урахуванням особливостей її структурування, виокремлення форм та значень, які співвідносяться з певними функціями та виражають відношення семантики висловлювання до дійсності з погляду мовця.
Систематизовано лінгвістичні засоби, які беруть участь у формуванні модальної системи сучасної іспанської мови, зокрема: дієслівний стан та час, модальні дієслова, модальні прислівники, типи речень за комунікативною функцією (декларативи, квеситиви, експресиви, імперативи, оптативи), що дозволило комплексно описати модальну парадигму іспанської мови з погляду її структурної реалізації. Встановлено, що сукупність чинників, які впливають на формування модальності, ділиться на два великих класи, відповідно до комунікативної функції: модальність висловлювання та модальність повідомлення. Модальність висловлювання виражає різне ставлення мовця до слухача, на відміну від модальності повідомлення, яка виражає ставлення мовця до повідомлення, пояснюючи зв’язок між мовцем та повідомленням.
Встановлено, що модальність повідомлення охоплює два ключові підтипи: логічну модальність, яка характеризує онтологічний статус повідомлення (реальність, можливість, необхідність); оцінну (суб’єктивну) модальність, що репрезентує індивідуальну оцінку мовця, його впевненість, сумнів, переконання тощо.
Логічна модальність характеризує спосіб, в якому підмет представляє присудок речення як реальний, умовний (або необхідний) або ймовірний (можливий), тобто, у межах реального, випадкового або нереального. Оцінна модальність характеризує спосіб, яким суб’єкт позиціонує повідомлення з точки зору оцінювання, а також з точки зору суб’єктивності.
Вперше встановлено та обґрунтовано специфіку співвідношення між категорією модальності та дієслівним способом в сучасній іспанській мові. Виявлено, що спосіб як категорія здатна передати модальність, проте не всі способи відносяться до одного типу модальності. Наказовий спосіб стосується лише модальності висловлювання, тоді як дійсний та умовний спосіб відносяться до модальності повідомлення. Завдяки способу встановлюється зв’язок мовець – повідомлення. Спосіб виражає суб’єктивність або «уявне представлення» та навіть «нереальність» і охоплює логічну та оцінну модальність.
Вперше на матеріалі сучасної іспанської мови системно проаналізовано мовні засоби, що функціонують у межах експресивної модальності, зокрема: модальні оператори, що уточнюють ступінь достовірності, впевненості або сумніву щодо повідомлення; оператори дефінітивності, які слугують маркерами фактичності або припущення; адвербіальні вирази та препозиційні синтагми, що передають емоційне ставлення мовця, його наміри, переконання чи комунікативні установки.
Виявлено функційні характеристики згаданих засобів, встановлено їх здатність виражати не лише семантико-логічні значення, а й перлокутивний ефект, що виявляється у впливі на адресата, інтерпретації сказаного, акцентуванні суб’єктивної модальності тощо.
Окреслено нові підходи до аналізу допоміжних слів, які вказують на інтенції та ставлення мовця до співрозмовника або повідомлення, а також уточнено їхню роль у формуванні типу модальності: суб’єктивної (пов’язаної з індивідуальною позицією мовця) чи об’єктивної (пов’язаної з раціональним обґрунтуванням або фактичністю).
Встановлено, що модальність висловленого виражає ставлення мовця, а саме внутрішні ставлення, що стосуються диктуму. Оператори, що позначають ставлення мовця (необхідність, дійсність, можливість, сумнів, впевненість) є тими елементами, що формують тип модальності висловленого. Допоміжні слова, які носять характер аргументу, є показниками об’єктивності, вони уточнюють та конкретизують ідею ствердження, правдивості, сумніву того, що повідомляється. Допоміжні слова, які стосуються висловлювання, вказують на наміри та ставлення мовця стосовно повідомлення та свого співрозмовника, і слугують засобами вираження суб’єктивності.
Результати дослідження становлять інтерес для подальших праць у межах когнітивної лінгвістики, функційного синтаксису та перекладознавства. Перспективним є дослідження вираження засобів модальності на фонологічному рівні в сучасній іспанській мові.