ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАЛОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ЯК ОБ'ЄКТА ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

КРАВЧУК, В. (2024). THEORETICAL FOUNDATIONS OF SUSTAINABLE LAND USE AS AN OBJECT OF PUBLIC ADMINISTRATION. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Public Administration, 19(1), 92–97. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2024/19-15/22

Вступ . Наголошено, що землекористування посідає важливе місце в багатьох екологічних та соціальноекономічних проблемах суспільства. Основною формою управління землею є публічне управління. Акцентовано, що публічне управління є основою забезпечення регулювання процесів використання та охорони земель у системі багаторівневого врядування, воно закладає основи відносин, які повинні служити охороні, збереженню, дбайливому використанню земельних ресурсів та бути прихильним до принципу сталого розвитку. Сама суть формування та розвитку сталого землекористування полягає у тому, що в цей процес включені всі його суб'єкти. Вони повинні розуміти, що необхідно відмовитися від земельного переділу, якщо в цьому немає необхідності, оскільки політика сталого землекористування привертає все більшу увагу та набуває більшого значення як у світі, так і в Україні. Метою статті стало дослідження та аналіз теоретичних основ сталого землекористування як об'єкту публічного управління. Об'єктом дослідження виступило стале землекористування.
Методи . Використано загальні та спеціальні методи наукового дослідження. Аналіз застосовано для з'ясування стану управління земельними ресурсами в Україні, синтез – для узагальнення отриманого фактажу з метою вироблення рекомендацій. Системний підхід ужито під час вивчення викликів у сфері сучасного землекористування. Нормативно-ціннісний метод дав можливість розглянути питання відновлення сталого землекористування у повоєнний період у системі багаторівневого управління.
Результати . Визначено саме поняття сталого землекористування, виокремлено фактори, що впливають на таке землекористування, та розглянуто етапи формування сталого землекористування у системі багаторівневого управління. Зокрема, було встановлено певні ієрархії рівнів адміністрування сталим землекористуванням, а саме концептуального, ідеологічного, політичного та економічного. Кожен із рівнів визначає концептуальні механізми дій щодо земельних ресурсів. Серед факторів впливу на стале землекористування виокремлюють такі, що обумовлені економічним, природним, екологічним, правовим, технологічним та соціальним характером. Проте урбанізація та культурні світогляди також вплинули на стале використання та управління земельними ресурсами. Водночас відповідними етапами формування сталого землекористування у системі багаторівневого управління було визначено розуміння юрисдикції державних управлінців, встановлення чітких цілей, розроблення ініціатив під ці цілі, моніторинг та оцінювання прогресу, рапортування, а також співпраця та партнерство.
Висновки . Доведено, що стале землекористування потребує залучення усіх сторін, зацікавлених у використанні земель, урахування їхніх потреб та підтримки ширших культурних, економічних, екологічних, правових, політичних, технологічних та соціальних рамок. Крім цього, державі необхідно збільшити категорію природоохоронних земель шляхом створення парків, заповідників тощо. На законодавчому рівні необхідно більш уваги приділити питанням охорони та збереження земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва як основи забезпечення продовольчої безпеки країни.