Захист прав людей з інвалідністю в практиці ООН та Ради Європи

Важлива роль у проведенні дисертаційного дослідження належить історично-правовому методу, оскільки саме на основі дослідження генези розвитку міжнародно-правового співробітництва щодо захисту прав людей з інвалідністю приходимо до розуміння правового положення людей з інвалідністю на універсальному, регіональному та національному рівнях. Порівняльно-правовий метод сприяв з’ясуванню особливостей міжнародно-правового співробітництва держав в межах універсальної та регіональної систем захисту прав людей з інвалідністю, визначенню стану імплементованості міжнародних норм у сфері захисту прав людей з інвалідністю в національно-правовій системі України та деяких країн світу. Використання формально-юридичного методу дозволило визначити поняття «міжнародно-правові стандарти прав людей з інвалідністю», «міжнародний контроль за дотриманням прав людей з інвалідністю» та «міжнародний захист прав людей з інвалідністю».
Наукова новизна одержаних результатів запропонованого до розгляду дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першим у вітчизняній науці комплексним міжнародно-правовим дослідженням із захисту прав людей з інвалідністю в практиці ООН та РЄ, а також національно-правової імплементації міжнародних норм в законодавство України.
За результатами здійсненого дослідження формулюються наступні положення, що містять елементи наукової новизни та виносяться на захист як особистий внесок дисертанта.
За результатами аналізу національно-правових визначень «інвалідності» та «інвалідів» виокремлено вузький та широкий підходи до визначення інвалідності. З одного боку, інвалідність визначається в якості пов’язаних з порушенням характерних ознак людини та охоплює тих осіб, що підпадають під закріплене в законодавстві визначення, а з іншого – визначається як порушення, що може бути наявним в теперішньому часі або ж існувало в минулому чи може виникнути в майбутньому;
2. сформульовано визначення поняття «міжнародного контролю за дотриманням прав людей з інвалідністю», під яким пропонується розуміти діяльність певних органів міжнародних організацій та конвенційних органів, що передбачає збір належної інформації та даних щодо реалізації державою міжнародно-правових стандартів прав людей з інвалідністю, перевірку та надання оцінки рівня їх імплементації, рекомендацій з метою усунення порушень, забезпечення повного і рівного здійснення людьми з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод, а також запобігання їх порушенню в майбутньому й нагляд за виконанням даних раніше рекомендацій;
3. запропоновано авторське визначення поняття «міжнародного захисту прав людей з інвалідністю», під яким розуміється міжнародне співробітництво держав щодо сприяння загальній повазі, дотриманню, забезпеченню та захисту прав людини і основоположних свобод для всіх людей з інвалідністю;
4. сформульовано визначення поняття «міжнародно-правові стандарти прав людей з інвалідністю», під яким автор пропонує розуміти норми та принципи сучасного міжнародного права прав людини, що визначають мінімальний рівень регламентації та масштаб поведінки держави-учасниці щодо визнання, дотримання і захисту прав людей з інвалідністю з урахуванням специфіки їх здійснення через призму інвалідності;
5. за результатами аналізу сучасної практики ЄСПЛ обґрунтовано тенденцію до розширення захисту передбаченого ЄКПЛ стосовно людей з інвалідністю та обмеження «margin of appreciation» держави в цій сфері;
6. запропоновано та обґрунтовано доцільність створення в Україні Моніторингового комітету з питань інвалідності як елементу національного імплементаційного механізму щодо положень КПОІ та Єдиного електронного державного реєстру людей з інвалідністю.

Басиста А. В. Захист прав людей з інвалідністю в практиці ООН та Ради Європи : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 Міжнародне право / Басиста Альбіна Володимирівна. - Київ, 2016. - 243 с.