Генеза політичної географії та геополітики

Яценко, Б. (2021). Генеза політичної географії та геополітики. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія, 3-4(80-81), 14-17. http://doi.org/10.17721/1728-2721.2021.80-81.2

Вперше інформація політико-географічного характеру в античних джерелах містилася у “Географії” Страбона” (63 р. до н. е. – 23 р. н. е.) у Китаї – у літописах “Шудзін” і “Шідзін” (І ст. до н. е.). Геопросторові мотиви геополітики зустрічаються у трактатах стратегів давнини, у Китаї в Сун-Дзи “Мистецтво війни” (ІV ст. до н. е.), в Індії – “Атхашастра” за авторством Каутильо (ІV ст. до н. е.). Становлення політичної географії й геополітики як наук відбулося протягом ХХ ст. По суті, наукові пошуки в цих науках мають єдиний геопросторвий об’єкт досліджень (територіально-політичні системи), але предмети й ґенеза цих досліджень різні. Протягом ХХ ст. кожна геополітична епоха породжувала нові політичні виклики, які потребували наукових відгуків і геопросторових розвідок. На початку століття відповіді містилися з позицій географічного детермінізму; у Версальську епоху економіка США стала найпотужнішою у світі, а в геополітиці Європи та Японії діяли сильні націоналістичні впливи. В Потсдамську епоху було розроблено концепції цивілізаційних досліджень і вивчень “Світового порядку”, а також теорію територіально-політичних систем.