Шкільна освіта Української РСР 1985–1991 рр.: радянський аспект

Молоткіна, В., & Хмельницька, Л. (2025). Шкільна освіта Української РСР 1985–1991 рр.: радянський аспект. Етнічна історія народів Європи, (76), 137–142. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.76.16

У статті розглянуто реформу загальноосвітньої школи доби «перебудови» 1985–1991 рр., яка відбувалася на основі документа «Про реформу загальноосвітньої та професійної школи» 1984 р. Це була спроба правлячої верхівки комуністичної партії СРСР частково демократизувати шкільну освіту, з одного боку, а з іншого – школа й надалі жорстко контролювалася центральними органами влади відповідними партійними постановами, що пояснювалося запитом суспільства на науково-технічний прогрес. Уникаючи реальних змін, розвиток шкільної освіти в Україні гальмувався. Законодавство УРСР у галузі освіти було точною копією законодавства СРСР, що в перспективі посилювало кризу радянської школи. Перед школою ставилася низка завдань щодо організації навчально-виховного процесу згідно з вимогами соціально-економічного, науково-технічного прогресу. Важливим було ідейно-політичне, трудове, правове, естетичне, фізичне виховання. Просувалася ідея гуманізму, братерства, колективізму й дисципліни. Радянська система відвела вчителю ключову роль у реорганізації системи освіти, адже від його знань, вмінь, навичок, педагогічної майстерності, активності, системи поглядів залежав успіх реформи. Професійні права, честь, гідність вчителів охоронялися законом та визначалися законодавчими актами Радянського Союзу і союзних республік, положеннями навчально-виховних закладів, правилами внутрішнього трудового розпорядку. Державні органи, профспілкові, комсомольські та інші громадські організації, трудові колективи, ЗМІ, а також громадяни мали всіляко сприяти підвищенню ролі, авторитету та престижу вчительської діяльності. «Основними напрямками реформи загальноосвітньої і професійної школи» передбачався розвиток позакласної й позашкільної роботи. У цьому контексті активними були комсомольські та піонерські організації шкіл. Вони проводили низку заходів, спрямованих на підвищення якості навчання. У школах створювалися спортивні, військово-патріотичні та військово-технічні клуби й секції, проводилися спортивні ігри тощо. Проте, в ході «перебудови» стало зрозуміло, що освітня реформа 1984 р. не виконує поставлених завдань через реальну демократизацію суспільства та гласність. Тому в 1988 р. Пленум ЦК КПРС вніс зміни до освітньої реформи з побажанням гнучкого реагування на передовий, новаторський педагогічний досвід.