Верстка телевізійних новин як редакційний наратив (на матеріалах українського телебачення 2004-2020 рр.)

Теленков Д. В. Верстка телевізійних новин як редакційний наратив (на матеріалах українського телебачення 2004-2020 рр.) : дис. ... доктора філософії : 061 Журналістика. Київ, 2025. 246 с.

Теленков Д.В. Верстка телевізійних новин як редакційний наратив (на матеріалах українського телебачення 2004-2020 рр.). — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі журналістики: Спеціальність 061 «Журналістика». — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025.
У результаті проведеного дослідження вперше:
• запропоновано комплексне трактування верстки телевізійних новин;
• обґрунтовано в межах терміносистеми теорії соціальних комунікацій поняття «телевізійна верстка», «модель телевізійної верстки», «новинний наратив», надано авторські дефініції;
• визначено принципи відбору та ранжування тем, способи представлення інформації, прийоми верстки телевізійних новин;
• досліджено наративні техніки створення картини дня та специфічного «наративного реалізму» інформаційного мовлення.
У дисертації досліджено наративні особливості, оповідний потенціал телевізійної верстки.
Проаналізовано наукові праці зарубіжних та українських дослідників, присвячені проблематиці верстки, теорії наративу, дискурсу, фреймінгу, праймінгу.
Шляхом первинного експертного опитування (35 анкет випускових та шеф-редакторів), риторичного аналізу 531 новинного випуску програм «Подробиці» («Інтер»), ТСН («1+1»), «Вікна» (СТБ), «Факти» (ICTV), «Новини» («Перший»), «Підсумки» («Ера»), «Час. Підсумки дня» («5 канал») та ін, подальшого моделювання виявлено існування стандартизованих підходів у формуванні новинних випусків, що застосовуються українськими телеканалами.
Обґрунтовано такі складники моделі телевізійної верстки: принципи відбору та ранжування тем, способи представлення інформації, ефірні прийоми.
Простежено основні закономірності у верстанні новинних випусків українських телеканалів та запропоновано авторську класифікацію моделей телевізійної верстки: а) ієрархічна; б) стандартна; в) соціальна; г) стресова; ґ) змішана.
Випуски теленовин українських телеканалів витлумачено як редакційні наративи. Обіг наративів відбувається в межах дискурсу, тож новинні наративи інтегруються в інформаційний дискурс, який і є доступним аудиторії.
Телеверстка забезпечує зв’язність та безперервність новинного потоку. Випуски новин, як оповіді, що продовжуються, є своєрідними серіалами від різних телеканалів, інтегрованими у національний новинний дискурс.
Теленовини претендують на відображення «реального» світу «переказування» подій, про які «слід знати» аудиторії. Це є підвалиною «наративного реалізму», головною наративною логікою теленовин.
Новинні наративи мають відкриті сюжетні структури — переважно непрогнозовані за фіналом історії. Однак новинний випуск наративно є цілісним та структурованим. Компресія часу, зсуви його хронологічного плину, розриви зображеної дійсності здійснюються через сюжетну перебудову, зокрема «перевернуту піраміду», що задає історії оповідну логіку.
Телеверстка тематизує події, діяльність інституцій та осіб шляхом фреймінгу та праймінгу, забезпечуючи таким чином суспільству порядок денний.
Верстка новин українських телеканалів втілює знання про функціонування людської пам’яті та сприйняття. Новинні випуски будуються на моделі кошика (найкраще запам’ятовується останнє); моделі акумуляторної батареї (працює чинник частотності згадування події); синоптичній моделі (впливає фактор часу); спіралі мовчання (прийняття панівного погляду) тощо.
На підставі концепції Г. Шиллера простежено функціонування у межах новинного дискурсу п’яти міфів, асоційованих із маніпулюванням громадською думкою: а) міфу про нейтралітет ЗМІ; б) міфу про плюралізм ЗМІ; в) міфу про відсутність в суспільстві соціальних конфліктів; г) міфу про індивідуалізм і особистий вибір; ґ) міфу про незмінну природу людини.
Таким чином верстка теленовин встановлює певну картину світу, перспективу для аудиторії, підсилює цінності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації ідеї можуть використовуватися в медійній практиці — в розробленні моделей верстки, за якими готуватимуться випуски новин на телеканалах, корекції концепцій новинних в інформаційно-редакційної діяльності. В умовах сучасного телевиробництва відпрацьована модель верстки новин є основою для оперативної та злагодженої підготовки випуску, керування дискурсом телеканалу.