ВПЛИВ РОЗЧИННИКІВ ДЛЯ ЕКСТРАКЦІЇ НА ВМІСТ ФЕНОЛІВ ТА АНТИОКСИДАНТНУ ЗДАТНІСТЬ БІОМАСИ ШТАМІВ XYLARIA POLYMORPHA ТА XYLARIA LONGIPES

АТАМАНЧУК, А., БІСЬКО, Н. (2023). EFFECT OF EXTRACTION SOLVENTS ON THE PHENOLIC CONTENT AND ANTIOXIDANT CAPACITY IN XYLARIA POLYMORPHA AND XYLARIA LONGIPES STRAINS. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія, 94(3). https://doi.org/10.17721/1728.2748.2023.94.5-9

Вступ. Гриби роду Xylaria є відомими продуцентами широкого спектра вторинних метаболітів, включаючи поліфенольні сполуки з антиоксидантними властивостями. Дослідження актуальні, оскільки зосереджені на одержанні фенольних сполук із грибів та рослин, зважаючи на важливі захисні функції антиоксидантів проти окиснювального стресу. Мета роботи – оцінити і порівняти загальний вміст фенолів та антиоксидантну активність у біомасі різних штамів двох поширених в Україні представників роду Xylaria – Xylaria polymorpha та Xylaria longipes, використовуючи різні розчинники для екстракції.
Методи. Вегетативний міцелій досліджуваних штамів культивували за глибинних умов та екстрагували етанолом, метанолом та етилацетатом. Загальний вміст фенольних сполук у екстрактах визначали за методом Фоліна-Чокальтеу з використанням галової кислоти як стандарту. Антиоксидантну активність оцінювали за допомогою спектрофотометричного аналізу поглинання вільних радикалів DPPH (2,2–дифеніл–1–пікрилгідразилу). Кореляцію між загальним вмістом фенолів та антиоксидантною активністю екстрактів оцінювали за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона для кожного органічного розчинника.
Результати. Під час екстракції біомаси метанолом було зафіксовано найвищий вміст фенольних сполук серед усіх штамів, із максимальним значенням 21,64 ± 0,03 мг еквівалента галової кислоти/г сухої ваги (мг ГКЕ/г) для штаму X. polymorpha IBK 2736. Використання етилацетату призвело до значно нижчого виходу фенольних сполук із біомаси цього ж штаму – 0,68 ± 0,14 мг ГКЕ/г, а також усіх інших штамів у проведеному дослідженні. Аналогічно, значно вищі показники антиоксидантної активності спостерігались під час екстракції біомаси метанолом, найнижчі – етилацетатом. Найвища антиоксидантна активність була виявлена в метанольному екстракті X. longipes IBK 2726 – 88,99 ± 0,07 %, тоді як найнижча була зафіксована в етилацетатному екстракті X. longipes IBK 2718, зі значенням 41,28 ± 0,33 %.
Висновки. Вибір розчинника істотно вплинув на кількість екстрагованих фенольних сполук. Метанол виявився найбільш ефе- ктивним для екстракції фенолів із біомаси досліджених штамів видів Xylaria порівняно з етанолом та етилацетатом. Метанольні екстракти також проявили високу антиоксидантну активність, кореляційний аналіз підтвердив зв'язок між антиоксидантною здатністю та вмістом фенольних сполук. Усі досліджені штами проявили значний антиоксидантний потенціал, що вказує на важливість подальших досліджень хімічних характеристик їхніх антиоксидантних компонентів.