Правові позиції Європейського суду з прав людини та їхній вплив на кримінально-правове регулювання в Україні

Суржик Ю. В. Правові позиції Європейського суду з прав людини та їхній вплив на кримінально-правове регулювання в Україні : дис. ... доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 224 с.

Суржик Юрій Валерійович – Правові позиції Європейського суду з прав людини та їхній вплив на кримінально-правове регулювання в Україні.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 081 «Право» – Київський національний університет імені Тараса Шевченка – Київ, 2026.
Дисертаційне дослідження спрямоване на комплексне вивчення практики ЄСПЛ як джерела кримінального права та її впливу на кримінально-правове регулювання в Україні, з огляду на правові позиції ЄСПЛ щодо забезпечення принципу верховенства права в Україні.
У першому розділі цього дослідження, який було присвячено вивченню практики ЄСПЛ як джерела кримінального права, передусім було зазначено, що проблему протистояння концепцій моно- та багатоджерельності кримінального права, яка існує вже понад 20 років, потрібно вирішувати з урахуванням сучасного підходу до її розуміння, а також визначено, що під це поняття мають підпадати усі фактори, які можуть вплинути на формування правової позиції суддів у конкретній справі.
Надалі було визначено, що масив практики ЄСПЛ, який має застосовуватись в Україні, можна поділити на два типи. До першого типу належать ті рішення, в яких міститься прецедентна норма, що формується Судом через неодноразове використання певної правової позиції щодо загального роз’яснення конвенційних положень, що можна вважати джерелом права в класичному розумінні. До другого – належать усі рішення, ухвалені проти України, в яких Суд досліджував права особи з урахуванням особливостей української правової системи. Такі правові позиції не можна вважати джерелом права в класичному розумінні, адже в такому разі значення має саме позиція Суду, якою тлумачаться конвенційні положення в національному контексті, тому такі правові позиці було запропоновано вважати своєрідним «джерелом для внесення змін».
Далі було обґрунтовано, що стаття 3 чинного КК України має містити положення щодо наступного: по-перше – КК України має регулярно переглядатись з метою визначення відповідності положень закону практиці ЄСПЛ та у разі виявлення порушень мають бути ініційовані зміни до положень КК України для приведення його у відповідність до міжнародних стандартів прав людини; по-друге – у разі внесення змін до положень КК України має обов’язково враховуватись практика ЄСПЛ; по-третє – практика ЄСПЛ має обов’язково враховуватись у разі застосування положень КК України.
У другому розділі дисертаційної роботи, який був присвячений питанням забезпечення принципу верховенства права в Україні, було встановлено, що цей принцип є одним із фундаментальних, на якому будується сучасна держава. Було визначено, що основними атрибутами цього принципу виступають: законність, рівність перед законом, доступність правосуддя, прозорість, захист фундаментальних прав.
У роботі було встановлено, що захист фундаментальних прав є однією з найважливіших складових верховенства права, без якої цей принцип неможливо уявити. Було також визначено, що в конвенційному механізмі захисту прав людини є досить розгалужена практика вирішення питань обмеження людини у реалізації її прав та визначені основні вимоги правомірності таких обмежень. Встановлено, що одним із таких механізмів є застосування правового режиму воєнного стану в державі.
На основі досліджуваної практики ЄСПЛ, інших міжнародних органів та досвіду зарубіжних країн було встановлено, що кваліфікуюча ознака «в умовах воєнного або надзвичайного стану» має застосовуватись судами щодо правопорушення, вчиненого під час збройного конфлікту та в контексті такого конфлікту.
Досліджуючи принцип «ne bis in idem», було визначено, що він є одним із основних принципів кримінального права, що закріплено у багатьох юридичних системах світу, включно з Україною. З огляду на його важливість та певні труднощі в реалізації на національному рівні, було надано низку ключових пропозицій щодо покращення законодавчих та судових механізмів забезпечення принципу «ne bis in idem» в Україні.
Ці рекомендації спрямовані на усунення наявних недоліків і впровадження стійких процедур, які забезпечать дотримання цього принципу відповідно до міжнародних стандартів.
У третьому розділі, який було присвячено окремим проблемам імплементації практики ЄСПЛ та надання шляхів для їхнього вирішення, було визначено, що хоча наразі й ведеться робота щодо приведення національного кримінального закону до конвенційних стандартів, все одно залишаються системні проблеми відповідності національного кримінального закону, що більшою мірою стосуються статті 3 ЄКПЛ і потребують комплексного вирішення.
Після розгляду таких проблем було встановлено, що перешкоди під час врахування рішень ЄСПЛ у правотворчій діяльності можуть виявлятися у небажанні законодавчих органів поглиблено досліджувати положення мотивувальної частини рішень, а також у невідпрацьованій системі узагальнення висновків Суду з метою їхньої подальшої інтеграції у проєкти нормативно-правових актів, що зумовлено насамперед законодавчим регулюванням врахування практики ЄСПЛ.
Було наголошено, що для вирішення цих проблем потрібно застосовувати комплексний підхід до удосконалення механізмів імплементації, що включає нормативні, інституційні та суспільні аспекти, є ключовим чинником ефективного виконання рішень ЄСПЛ та підвищення рівня захисту прав людини на національному рівні. Було акцентовано на тому, що імплементація правових позицій ЄСПЛ має відбуватись у найбільш сприятливий спосіб для особи без порушення конституційних прав та положень Конвенції, і на основі цього було запропоновано внести певні зміни до положень КК України, що стосується питань умовно-дострокового звільнення осіб караних на довічне позбавлення волі.
Було розглянуто та систематизовано проблеми відповідності практиці ЄСПЛ національної судової практики та встановлено, що основною проблемою є необізнаність та недоступність для суддів практики ЄСПЛ, адже вони не мають доступу до повного та точного перекладу тексту рішень, що неабияк ускладнює ефективність імплементації європейських правових стандартів у національну правову систему. Тому було наголошено, що для вирішення цієї проблеми потрібно, щоб в Україні в обов’язковому порядку перекладались усі остаточні рішення ЄСПЛ та формувались відповідні видання з текстом такого перекладу, які нададуть можливість правозастосувачам ознайомлюватись із позиціями Суду безпосередньо.
Було визначено, що незважаючи на складнощі, з якими стикається українська кримінальна юстиція, загальний вектор розвитку кримінального права є позитивним, орієнтованим на поєднання європейських стандартів із національними особливостями, що дозволяє поступово формувати сучасну, гуманістичну та ефективну систему виконання кримінальних покарань.
Ключові слова: ЄСПЛ, практика ЄСПЛ, ЄКПЛ (Конвенція), Верховний Суд, КК України, верховенство права, принцип законності, кримінальне право, механізм кримінально-правового регулювання, міжнародне кримінальне право, кримінальна відповідальність, кримінальне провадження, стандарти прав людини, міжнародні стандарти, міжнародне спіробітництво, умовно-дострокове звільнення, непом’якшуване довічне позбавлення волі