Рима як структурний компонент сонетного тексту

Мойсієнко А. К. Рима як структурний компонент сонетного тексту.Українське мовознавство. 2024. Вип. 1 (54). С. 73-95.

Вступ. Присвячено опису римових структур та їхнього функціонування в українському сонетному тексті. На широкому прикладному матеріалі розглянуто римування, що характерне як і для класичного європейського сонета, представленого формами італійського, французького і англійського зразків, так і контамінаційного плану щодо таких форм. Проаналізовано роль рими у структурно-композиційній організації строфи і цілісної системи сонетного вірша, з проєкцією на власне художнє, естетичне сприйняття такої цілісності.

Методи. Описовий, систематизації і матричного моделювання, контекстологічний.

Результати. Простежено закономірності побудови українського сонетного вірша з урахуванням як усталених критеріїв щодо вживання рими, так і численних видозмін, пов’язаних з характером і функціонуванням римового конструкту. Розглянуто різні структурні типи рим ‒ щодо частиномовного вираження, повних і неповних співзвуч, функціональної ролі, наприклад, омонімічних пар ‒ у реченні, окремій строфі, цілісному сонетному тексті. Схарактеризовано різновиди багатої рими (на основі повних співзвуч, коли слово, що повністю римується, корелює з римовим компонентом співвідносного слова при вставці / випаданні фонемозвука перед наголошеним складом, коли римовані слова різняться лише початковими компонентами фонемокомплексу, що передує наголошеному складу, зокрема, з інтервокальною видозміною в такій препозиції, тощо. Наголошено на ролі рими у створенні цілісної поетикальної матриці сонета, з тими чи тими інструментовками, анаграмуванням, енжамбеманним, хіазмічним чергуванням.

Висновки. Рима в сонетному тексті, крім власне фонічної ролі, виконує важливу структурно-композиційну, жанротворчу функцію. Римове урізноманітнення як усталених структур строфічної організації, так і з найрізноманітнішими видозмінами, зокрема при лівобічному поширенні римового компонента (з суголоссям усередині, на початку слова) в сучасному сонеті є важливим чинником збагачення фонічної палітри вірша. Своєрідний римовий перегук на рівні окремих складів, складів і слів, цілих рядків сприяє динамізації, естетизації художньої структури. Рима стає своєрідним ограненням не лише звукової, а й образно-змістової цілісності твору.