Скасування арешту майна юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження: теорія і практика

Черниченко, І. (2020). Cancellation of the seizure of property of the legal entity in respect of which the proceedings are being conducted: theory and practice. Вісник кримінального судочинства(1), 79–85. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2020.1-2/79-85

При вирішенні питання про накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи слідчі судді (суд) не завжди керуються нормами закону, задовольняють клопотання слідчого, прокурора і накладають арешт на майно без достатніх підстав. Підтвердженням цього є велика кількість скасованих рішень про накладення арешту, які містяться в Єдиному реєстрі судових рішень.
Автором статті поставлено за мету за результатами аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів правозастосовної практики дослідити підстави скасування арешту майна та процесуальні способи скасування ухвали про накладення арешту на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Встановлено, що крім оскарження ухвали слідчого судді (суду) про арешт майна в апеляційному порядку, кримінальний процесуальний закон передбачає можливість скасування відповідної ухвали шляхом подання окремого клопотання слідчому судді (суду). Підставами ж для скасування арешту майна законодавець визначив необґрунтованість накладення арешту та відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення.
Звернуто увагу на те, що арешт накладається за наявності достатніх підстав уважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може застосувати до юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна. Конфіскація майна застосовувується тільки з основним заходом у вигляді ліквідації юридичної особи, що передбачена статтею 96–9. Автором наведено рішення суду про скасування арешту, адже особі було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, що виключає можливість застосування до юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, будь-якого заходу кримінально-правового характеру, а тому арешт був накладений необґрунтовано.
Робиться висновок, що арешт може бути накладений винятково на юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, після повідомлення уповноваженій особі такої юридичної особи про підозру та внесення відповідних відомостей про юридичну особу до Єдиного реєстру досудових розслідувань. А у разі необґрунтованого та безпідставного накладення арешту на майно представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, чи інші особи у випадках, передбачених КПК України, мають можливість здійснити захист майнових прав, користуючись процесуальним механізмом, регламентованим ст. 174 КПК України, або подати апеляційну скаргу згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України чи скористатися обома способами, самостійно вирішуючи та обираючи, який варіант найбільш ефективний.