ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТИЗАЦІЙНОСТІ СЕПАРАТИЗМУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Obushnyj, M. (2021). PECULIARITIES OF CONFLICT NATURE OF SEPARATISM IN MODERN UKRAINE. Almanac of Ukrainian Studies(29), 112–123. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2021.29.16

Стаття присвячена ретроспективному аналізу особливостей конфліктизаційності сепаратизму в Україні. Автор пов‘язує появу кожної особливості конфліктизаційності сепаратизму з тим рівнем соціально-економічного, політичного та духовного розвитку, на якому знаходилися українці у той чи інший період своєї історії. Оскільки майже 200-літнє перебування руських (українських) земель у складі Великого князівства Литовського автором (як і переважно більшістю вітчизняних дослідників) розглядається не як нашестя чужинської орди, а як «збирання земель Русі» з-під татарського іга Золотої Орди, що збігалося з інтересами українців, тому вони не проявляли стосовно литовських князів сепаратистських настроїв. Проте, суспільно-політичні зміни, що відбулися згодом і пов‘язуються з втратою залишків державної автономії на українських землях за правління Речі Посполитої і особливо після «возз‘єднання» України і Росії, призвели до появи не тільки сепаратистських тенденцій, але і сепаратизму. Оскільки після підписання умовно об‘єднаної низки документів під назвою «Переяславська угода» 1654 р., багато магнатів вищого духовенства української церкви, низка представників української шляхти та козацької старшини і навіть частина полків Гетьманщини проявили сепаратизм та відмовилася присягати московському царю. Такий їхній крок був підтриманий і переважною більшістю українського населення – селянами, які взагалі до присяги царю не приводилися. Непоодинокі сепаратистські настрої проявляли українці і у період існування радянської влади. Найнаочнішим прикладом у цьому контексті стали українські дисиденти, які закладали перші цеглини у фундамент української державної незалежності. Після здобуття незалежності України особливості конфліктизаційності сепаратизму, хоч зумовлюються дещо видозміненими причинами, пов‘язаними з поліетнічним та поліконфесійним складом населення країни та тотальною підтримкою сепаратистських настроїв у певної частини російськомовних громадян з боку Росії, проте їхня сутність залишається незмінною – відокремлення від цілого, тобто від України, застосовуючи для цього той чи інший різновид (сецесію, іредентизм, енозіс чи деволюцію) сепаратизму. Особливість застосування кожного різновиду сепаратизму в Україні полягає в тому, що усі вони використовуються з російським «начинням». Йдеться про окупацію Росією Криму та ОРДЛО з використанням у першому випадку «зелених чоловічків», а у другому російсько-української війни та сепаратистськи налаштованих російськомовних українських громадян, котрі покликані приховати справжні наміри Росії на шляху її експансії в Україну.