ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТИЗАЦІЙНОСТІ СЕПАРАТИЗМУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
25 жовтня 2021 р.
Автор(и) :
Obushnyj, Mykola
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
29
ISSN :
2520-2626
Початкова сторінка :
112
Кінцева сторінка :
123
Цитування :
[APA 7] Obushnyj, M. (2021). ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТИЗАЦІЙНОСТІ СЕПАРАТИЗМУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ. Almanac of Ukrainian Studies, (29), 112–123. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2021.29.16
[ДСТУ] Obushnyj M. ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТИЗАЦІЙНОСТІ СЕПАРАТИЗМУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ. Almanac of Ukrainian Studies. 2021. № 29. С. 112—123. DOI: 10.17721/2520-2626/2021.29.16 (дата звернення: 25.07.2026).
Стаття присвячена ретроспективному аналізу особливостей конфліктизаційності сепаратизму в Україні. Автор пов‘язує появу кожної особливості конфліктизаційності сепаратизму з тим рівнем соціально-економічного, політичного та духовного розвитку, на якому знаходилися українці у той чи інший період своєї історії. Оскільки майже 200-літнє перебування руських (українських) земель у складі Великого князівства Литовського автором (як і переважно більшістю вітчизняних дослідників) розглядається не як нашестя чужинської орди, а як «збирання земель Русі» з-під татарського іга Золотої Орди, що збігалося з інтересами українців, тому вони не проявляли стосовно литовських князів сепаратистських настроїв. Проте, суспільно-політичні зміни, що відбулися згодом і пов‘язуються з втратою залишків державної автономії на українських землях за правління Речі Посполитої і особливо після «возз‘єднання» України і Росії, призвели до появи не тільки сепаратистських тенденцій, але і сепаратизму. Оскільки після підписання умовно об‘єднаної низки документів під назвою «Переяславська угода» 1654 р., багато магнатів вищого духовенства української церкви, низка представників української шляхти та козацької старшини і навіть частина полків Гетьманщини проявили сепаратизм та відмовилася присягати московському царю. Такий їхній крок був підтриманий і переважною більшістю українського населення – селянами, які взагалі до присяги царю не приводилися. Непоодинокі сепаратистські настрої проявляли українці і у період існування радянської влади. Найнаочнішим прикладом у цьому контексті стали українські дисиденти, які закладали перші цеглини у фундамент української державної незалежності. Після здобуття незалежності України особливості конфліктизаційності сепаратизму, хоч зумовлюються дещо видозміненими причинами, пов‘язаними з поліетнічним та поліконфесійним складом населення країни та тотальною підтримкою сепаратистських настроїв у певної частини російськомовних громадян з боку Росії, проте їхня сутність залишається незмінною – відокремлення від цілого, тобто від України, застосовуючи для цього той чи інший різновид (сецесію, іредентизм, енозіс чи деволюцію) сепаратизму. Особливість застосування кожного різновиду сепаратизму в Україні полягає в тому, що усі вони використовуються з російським «начинням». Йдеться про окупацію Росією Криму та ОРДЛО з використанням у першому випадку «зелених чоловічків», а у другому російсько-української війни та сепаратистськи налаштованих російськомовних українських громадян, котрі покликані приховати справжні наміри Росії на шляху її експансії в Україну.
Ключові слова :
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
852.97 KB
Контрольна сума :
(MD5):1ea71fc28bdb34233ac91374ed48cd12
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International