Доступ до правосуддя цивільного позивача у кримінальному процесі

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню поняття доступу до правосуддя і міжнародних стандартів доступу до правосуддя, проблематиці доступу до кримінального правосуддя в умовах воєнного стану, опрацюванню теоретичних і практичних питань інституту цивільного позивача у кримінальному процесі, механізмів забезпечення відшкодування шкоди у сучасних умовах.
У науковій праці на основні аналізу міжнародних та національних стандартів доступу до правосуддя та концепту перехідного правосуддя та за результатами дослідження сформульовано і обґрунтовано необхідність уточнення окремих положень КПК України в цій частині шляхом відмежування поняття “доступу до правосуддя” та “обов’язковості судових рішень”. Доповнено статтею “доступ до правосуддя” у запропонованій законодавчій дефініції. Здобувачкою сформульовано авторське визначення поняття “доступ до правосуддя”. За результатом аналізу системних викликів та перепон інституційного та прикладного характеру в реалізації права доступу до кримінального правосуддя в умовах воєнного стану, обґрунтовано потребу подальших теоретико-правових розвідок, інституційних та законодавчих змін.
З’ясовано наукові підходи, теоретичні та практичні проблеми інституту цивільного позивача у кримінальному процесі. Констатовано наявність редукованого законодавчого підходу до правосуб’єктності цивільного позивача. Запропоновано новий підхід до визначення концепції процесуального статусу цивільного позивача, правонаступника цивільного позивача, розширення кола їх процесуальних гарантій та прав для досягнення мети
забезпечення доступу до правосуддя та сформульовано пропозиції щодо відповідної редакції статей “цивільній позивач”, “правонаступник цивільного позивача”.
Досліджено питання представництва цивільного позивача у кримінальному процесі, його роль та функціональне призначення, а також, повноваження адвоката, законного представника та прокурора як представників цивільного позивача у кримінальному процесі. Сформульовано висновок, що професійна правнича допомога є однією з засад доступу до правосуддя, що потребує подальшого розширення. За результатами дослідження кола процесуальних прав і обов’язків цивільного позивача у кримінальному процесі, а також статистики ухвал судів першої інстанції, аргументовано необхідність нормативної концентрації визначення прав і обов’язків у єдиній статті, на противагу розпорошенню у кримінальному процесуальному законі, запропоновано доповнити КПК України статтею “права і обов’язки цивільного позивача”. Запропоновано конкретизувати права і обов’язки цивільного позивача у кримінальному процесі, шляхом доповнення КПК України відповідною статтею 61-2 “Права і обов’язки цивільного позивача”. Подальший розвиток знайшли пропозиції вчених щодо необхідності розширення процесуальних прав юридичних осіб на отримання відшкодування за завдану немайнову шкоду. А також тези щодо наділення цивільного позивача правом на залучення експерта для доведення цивільного позову.
Вперше досліджено особливості нової для теорії кримінального процесуального права особи цивільного позивача, як адміністратор за випуском облігацій. Окреслено специфічні ознаки правосуб’єктності адміністратора за випуском облігацій, проаналізовано процесуальні права та обов’язки з належного підтвердження прав адміністратора на представництво власників облігацій у кримінальному провадженні. Обґрунтовано необхідність розширення права адміністратора за випуском облігацій на відшкодування немайнової шкоди у кримінальному процесі, зокрема, шляхом уточнення діючої редакції ч.4 ст. 61 КПК України. Запропоновано удосконалення кримінального процесуального законодавства та приведення у відповідність інших нормативних актів щодо особи адміністратора за випуском облігацій як цивільного позивача у кримінальному провадженні.
Проаналізовано існуючі підходи щодо поняття та порядку відшкодування шкоди у кримінальному процесі, зокрема, цивільний позов, добровільне відшкодування шкоди та відшкодування за рахунок державного бюджету. Досліджено правову природу інституту цивільного позову у кримінальному провадженні, його зміст і форму. Приділена увага питанню подання клопотання про арешт майна цивільним позивачем у кримінальному провадженні, як заходу забезпечення майнового інтересу. Внесено пропозиції з усунення розбіжностей та прогалин норм кримінального процесуального та цивільного процесуального права в частині процесуальних норм, що визначають вимоги до змісту, форми цивільного позову та його доказування. На підставі результатів аналізу судових рішень підтримано пропозиції щодо права цивільного позивача на подання відзиву, заперечення на відзив та інших документів по суті спору у кримінальному провадженні, а також судові рішення, які можуть бути прийняті судом при прийнятті цивільного позову у кримінальному судочинстві до свого провадження та при вирішенні позову по суті. З метою усунення недоліків законодавчої техніки та фактичної прогалини повноважень суду при вирішенні цивільного позову, запропоновано внесення змін до окремих статей КПК, що регулюють питання відшкодування шкоди у кримінальному процесі, а також визначення компетенції суду з винесення ухвали про прийняття цивільного позову до провадження та подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, а також повноважень суду в підготовчому засіданні. Для дотримання принципу процесуальної економії, обґрунтовано необхідність уточнення процесуальних наслідків неприбуття цивільного позивача та його представника у судове засідання, в якому здійснюється розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні. Внесено відповідну редакційну пропозицію.
Досліджено міжнародний досвід порядку відшкодування шкоди в умовах збройної агресії. Аргументовано необхідність застосування у практичній
площині міжнародних стандартів при розрахунку розміру завданої шкоди. Згруповано та досліджено національні та наднаціональні стратегії відшкодування шкоди, міжнародні компенсаційні механізми відшкодування шкоди, завданої потерпілим особам в умовах воєнного стану. Зроблено висновки щодо можливості їх впровадження відносно України. Проаналізовано нормативну базу щодо запровадження, функціонування реєстрів збитків, та інших інструментів відшкодування шкоди як в межах кримінального процесу України, так і поза ним, з врахуванням міжнародного досвіду сплати репарацій.
Підтримано напрацювання та теоретичні підходи щодо запровадження фонду відшкодування шкоди, завданої потерпілим від кримінального правопорушення. Запропоновано розширити форму статистичного звіту щодо виконання судових рішень в частині цивільного позову у кримінальному провадженні з метою функціонального забезпечення фонду відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, як гарантованого державою права на доступ до правосуддя. За результатами системного аналізу норм чинного кримінального процесуального законодавства України, практики національних судів, міжнародних стандартів, та теоретико-правових напрацювань вчених, розроблено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кримінального процесуального кодексу України, з метою чіткої регламентації та розширення прав цивільного позивача у кримінальному процесі, створення додаткових умов та можливостей доступу до правосуддя, сформульовано низку теоретичних висновків і положень щодо правосуб’єктності та участі цивільного позивача у кримінальному процесі.
Ключові слова: доступ до правосуддя, міжнародні стандарти, правосуддя, Європейський суд з прав людини, потерпілий, гарантії прав потерпілих, кримінальне провадження, цивільний позивач у кримінальному процесі, представник у кримінальному провадженні, адміністратор за випуском облігацій, цивільний позов у кримінальному провадженні, моральна шкода, відшкодування шкоди.

Таранець К.О. Доступ до правосуддя цивільного позивача у кримінальному процесі : дис. … доктора філософії : 081 Право / Таранець Ксенія Олександрівна ; наук. кер. О.П. Кучинська. Київ, 2024. 300 с.