Конституційні засади обмеження прав і свобод людини і громадянина в Україні

Дисертаційне дослідження спрямоване на розкриття конституційних засад обмеження прав і свобод людини і громадянина та виокремлення особливостей запровадження таких обмежень в умовах воєнного стану та повоєнної відбудови.
У дисертації комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки, досліджено механізм запровадження конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина в Україні та розроблено засади концепції конституційних обмежень прав і свобод в Україні в умовах повоєнної відбудови.
Здійснено аналіз сучасного стану досліджень у сфері прав і свобод людини і громадянина, підходів до визначення поняття їх обмежень та резюмовано, що запровадження таких дій з боку держави повинно відповідати чітким критеріям.
Доведено, що історично обмеження прав і свобод людини і громадянина на території сучасної України було поштовхом до супротиву, підставою певних змін у бік розширення прав певним категоріям населення та фактично шляхом розвитку української державності. На різних етапах обмежувались різні види прав і свобод, ставали, перш за все, особисті права щодо права на життя, право на свободу та особисту недоторканність у різних проявах, а також свобода віросповідання та заборона православної віри, що фактично прирівнювалось із поняттям бути українцем.
Сформовано положення щодо змісту міжнародно-правових засад обмеження прав і свобод людини і громадянина в межах ратифікованих міжнародних договорів, які є частиною національного законодавства, характеризуються наявністю досить розгалуженого масиву актів щодо різних видів прав і свобод і визначають базові засади та основні вимоги до запровадження обмежень прав і свобод людини і громадянина.
Проаналізовано поняття і зміст правовідносин у сфері конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина в Україні, якими є врегульовані нормами міжнародних договорів, ратифікованих Україною, Конституції України та законів України суспільні відносини, змістом яких є встановлення тих чи інших звужень різного виду прав і свобод, а також переліку прав і свобод, які не можуть бути обмежені, за наявності настання виключних для здоров’я нації, безпеки держави обставин та збереженням балансу інтересів держави і суспільства та окремої людини, що відповідають конституційним принципам та практиці ЄСПЛ. Доведено, що об’єктом правовідносин є права і свободи людини і громадянина, визначені у міжнародних договорах, ратифікованих Україною, Конституції України та у законодавстві України. Сформовано підходи до визначення суб’єктного складу правовідносин у цій сфері, які відповідно до функціонального змісту поділяються на органи, які встановлюють та контролюють порядок обмеження, забезпечують виконання вимог закону в межах компетенції, здійснюють судовий контроль та судовий захист, здійснюють специфічні повноваження в умовах воєнного та надзвичайного стану; суб’єктів, які здійснюють контроль за додержанням прав і свобод; об’єднання громадян для захисту прав і свобод: громадські організації; суб’єктів самостійно; органи міжнародно-правового механізму захисту прав і свобод від незаконного обмеження: Європейський суд з прав людини; Уповноважений ООН з прав людини, Комітети ООН щодо захисту окремих прав.
Наведено формулювання конституційно-правового механізму обмеження прав і свобод людини і громадянина в Україні як системи закріплених на рівні Конституції України, законів та, у виключних випадках, підзаконних актів, підстав, умов, засад щодо звуження різних видів прав і свобод людини і громадянина; системи органів, до компетенції яких входить як запровадження таких обмежень, так і контроль за їх межами, формами реалізації, захист від перевищення за допомогою національних та міжнародних засобів.
Встановлено, що конституційні обмеження прав і свобод в Україні в умовах дії норм права характеризуються вимогою абсолютної необхідності для існування демократичних інститутів; чітким визначенням у національному законодавстві достатніх та ефективних гарантій проти зловживань державою, а саме: характеру, масштабу і тривалості заходів, підстав застосування та засобів правового захисту особи, щодо якої вживаються заходи, положень, меж виконання повноважень органами; наявністю чітких стандартів законодавства щодо його якості, доступності та передбачуваності наслідків впровадження та їх виключної необхідності в демократичному суспільстві.
Вперше в результаті осмислення наукових положень конституційних обмежень прав і свобод в умовах відступу від права доведено, що вони можуть поділятись на умови надзвичайного та воєнного стану та фактичних обмежень права і свобод людини і громадянина в умовах анексії Криму, часткової окупації територій Донецької та Луганської областей з 2014 року, що умовно можна прирівняти до воєнного стану, та пандемії COVID-19, підстави запровадження якого говорять про ознаки надзвичайного стану.
Вперше розглянуто особливості конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина в умовах воєнного стану, які визначають тимчасовість встановлення таких обмежень періодом існування спеціального правового режиму в державі; розширений склад суб’єктів, які мають право встановлювати такі обмеження: військово-цивільні адміністрації, воєнні адміністрації; розширено повноваження інших державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з метою швидкого реагування та вжиття заходів щодо відвернення небезпеки, забезпечення життєдіяльності громадян в умовах воєнної агресії та небезпеки життю і здоров’ю населення; обов’язок інформування міжнародних та іноземних інституцій щодо термінів та обсягу обмеження прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Дістало подальшого розвитку поняття механізму захисту людини і громадянина щодо конституційних обмежень прав і свобод в Україні, яке визначається як система встановлених Конституцією України, законодавством засобів, які надають можливість громадянам та суб’єктам з іншим правовим статусом захистити свої права і свободи від безпідставного, надмірного їх обмеження з боку держави.
Системний аналіз практики Європейського суду з прав людини дозволив виокремити наступні критерії щодо встановлення державами конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина: якість закону, доступність, можливість передбачити його наслідки, із дотриманням принципу юридичної визначеності та верховенства права.
Доведено, що такими критеріями застосування державами відступу від права відповідно до ст. 15 Європейської Конвенції з прав людини мають бути: а) воно має відбуватися в умовах війни чи іншої надзвичайної ситуації, що загрожує життю нації, тобто будь-яке значне насильство чи заворушення; б) заходи, вжиті у відповідь на такий стан, не повинні виходити за рамки, суворо необхідні гостротою ситуації; в) заходи не повинні суперечити іншим зобов’язанням держави згідно з міжнародним правом.
Охарактеризовано конституційний доробок щодо обмеження прав і свобод людини і громадянина в окремих державах-членах ЄС та Великобританії та виокремлено умови їх запровадження щодо наявності небезпеки, яка загрожує демократичному розвитку або існуванню будь-якої території, чи коли такі обмеження є необхідними для запобігання епідемій, вжиття ряду заходів для подолання стихійних лих або особливо тяжких нещасних випадків, захисту молоді від злочинних діянь; виключності запровадження обмежень прав людини лише законом або на основі закону, який має конституційним у формальному та матеріальному відношенні.
Окреслено можливості удосконалення підстав і порядку запровадження конституційного обмеження прав і свобод людини і громадянина у пост-воєнний період в Україні, які викликані, в першу чергу, потребою захисту національних інтересів на деокупованих територіях та встановлення там засад та цінностей української влади та українського народу у всіх сферах життя. Запропоновано розробити Концепцію конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина у період повоєнної відбудови як складову Концепції перехідного правосуддя, та визначити її засади у прийнятому Законі України «Про захист прав і свобод людини і громадянина в умовах перехідного періоду».

Ключові слова: конвенційний міжнародно-правовий механізм, верховенство права, надзвичайний стан, воєнний стан, відступ від права, домірність втручання, практика Європейського суду з прав людини, якість та розумність законодавства, Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини (омбудсмен), пандемія COVID-19, національна безпека та територіальна цілісність, перехідне правосуддя, колабораційна діяльність, люстрація.

The dissertation research is aimed at disclosing the constitutional principles of restriction of human and civil rights and freedoms and outlining the peculiarities of introducing such restrictions under martial law and post-war reconstruction.
The dissertation comprehensively, taking into account the latest achievements of legal science, examines the mechanism of the constitutional principles of restriction of human and civil rights and freedoms in Ukraine and develops the foundations of the concept of constitutional principles of restriction of rights and freedoms in Ukraine in the context of post-war reconstruction.
The author analyzes the current state of research in the field of human and civil rights and freedoms, approaches to defining the concept of such restrictions, and summarizes that the introduction of such actions by the State must meet clear criteria.
It is proved that historically, restrictions on human and civil rights and freedoms in modern Ukraine have been an impetus for resistance, the basis for certain changes towards expanding the rights of certain categories of the population and, in fact, a way of developing Ukrainian statehood. At different stages, various types of rights and freedoms were restricted, primarily personal rights to life, the right to liberty and security of person in various manifestations, as well as freedom of religion and the prohibition of the Orthodox faith, which was actually equated with the concept of being a Ukrainian.
The author formulated provisions on the content of the international legal framework for the restriction of human and civil rights and freedoms within the framework of ratified international treaties, which are part of national legislation and are characterized by a rather extensive array of acts on various types of rights and freedoms and define the basic principles and basic requirements for the introduction of restrictions on human and civil rights and freedoms.
The author analyzes the concept and content of legal relations in the area of constitutional principles of restrictions on human and civil rights and freedoms in Ukraine, which are social relations regulated by international treaties ratified by Ukraine, the Constitution of Ukraine and laws of Ukraine, and the content of which is to establish certain restrictions of various types of rights and freedoms, as well as the list of rights and freedoms which may not be restricted, provided that there are circumstances which are exceptional for the health of the nation, security of the State and with the balance of interests of the State, society and an individual. It is proved that the object of legal relations is the rights and freedoms of a person and a citizen as defined in international treaties ratified by Ukraine, the Constitution of Ukraine and Ukrainian legislation. Approaches to determining the subjective composition of legal relations in this area have been formed, which, according to their functional content, are divided into bodies which establish and control the procedure for restrictions, ensure compliance with the requirements of law within their competence, exercise judicial control and judicial protection, and exercise specific powers under martial law and a state of emergency; entities which monitor the observance of rights and freedoms; associations of citizens for the protection of rights and freedoms: public organizations; entities on their own; bodies of international The European Court of Human Rights; the UN Ombudsman; UN Committees on the Protection of Individual Rights.
The author provides a formulation of the constitutional and legal mechanism for limiting human and civil rights and freedoms in Ukraine as a system of grounds, conditions, principles for narrowing various types of human and civil rights and freedoms enshrined in the Constitution of Ukraine, laws and, in exceptional cases, by-laws; a system of bodies whose competence includes both the introduction of such restrictions and control over their limits, forms of implementation, and protection against excess by national and international means.
It is determined that the constitutional principles of restriction of rights and freedoms in Ukraine in the context of the rules of law are characterized by the requirement of absolute necessity for the existence of democratic institutions; a clear definition in national legislation of sufficient and effective guarantees against abuse of power by the State, namely: the nature, scope and duration of measures, grounds for application and remedies for the person against whom the measures are taken, provisions, limits of exercise of powers by the authorities; the availability of clear standards of legislation in terms of its quality, accessibility.
The author establishes that the constitutional principles of restriction of rights and freedoms in Ukraine under the conditions of derogation are characterized by the requirement of absolute necessity for the existence of democratic institutions; clear definition in national legislation of sufficient and effective guarantees against abuse of power by the State, namely: the nature, scope and duration of measures, grounds for application and remedies for the person against whom the measures are taken, provisions, limits of exercise of powers by the authorities; availability of clear standards of legislation in terms of its quality, accessibility.
For the first time, as a result of comprehending the scientific provisions of the constitutional principles of restriction of rights and freedoms in the context of derogation from law, it is proved that they can be divided into conditions of emergency and martial law and actual restrictions on human and civil rights and freedoms in the context of the annexation of Crimea, partial occupation of the territories of Donetsk and Luhansk regions since 2014, which can be conditionally equated with martial law, and the COVID-19 pandemic, the grounds for which indicate signs of a state of emergency.
For the first time, the author examines the peculiarities of the constitutional principles of restriction of human and civil rights and freedoms under martial law, which determine the temporality of such restrictions by the period of existence of a special legal regime in the State; the composition of entities entitled to impose such restrictions has been expanded: new bodies have been created: military-civilian administrations, military administrations; the powers of other state executive authorities and local self-government bodies have been expanded with a view to promptly responding to and taking measures to prevent. The Ministry of Foreign Affairs of Ukraine is obliged to inform the UN Secretary General and the Secretary General of the Council of Europe about the timing and scope of restrictions on human and civil rights and freedoms in Ukraine.
The concept of the mechanism of human and citizen protection with regard to constitutional restrictions of rights and freedoms in Ukraine was further developed, which is defined as a system of means defined by the Constitution of Ukraine and legislation that enable citizens and subjects with other legal status to protect their rights and freedoms from unjustified, excessive restriction by the State.
A systematic analysis of the case law of the European Court of Human Rights has made it possible to identify the following criteria for states to establish constitutional frameworks for restricting human and civil rights and freedoms: the quality of the law, the ability to foresee its consequences, and compliance with the principle of legal certainty and the rule of law.
It is proved that the following criteria for the use by States of derogation under Article 15 of the European Convention on Human Rights should be: a) it should occur in a state of war or other public emergency which threatens the life of the nation, i.e. any significant violence or disturbances; b) measures taken in response to such a state should not go beyond the limits strictly required by the urgency of the situation; c) measures should not contradict other obligations of the State under international law. The author characterizes the constitutional heritage of restrictions on human and civil rights and freedoms in certain EU Member States and the United Kingdom and highlights the conditions for their introduction in the event of a danger threatening democratic development or the existence of any territory, or when such restrictions are necessary to prevent epidemics, to take a number of measures to overcome natural disasters or particularly serious accidents, and to protect young people from criminal acts; the exclusivity of introducing restrictions on human rights only by law or on the basis of a law that is constitutional in formal and substantive terms.
The author outlines the possibilities of improving the grounds and procedure for introducing constitutional restrictions on human and civil rights and freedoms in the post-war period in Ukraine, which is caused primarily by the need to protect national interests, de-occupy the territories and establish the principles and values of the Ukrainian authorities and the Ukrainian people in all spheres of life there. The author proposes to develop the Concept of Constitutional Restrictions on Human and Civil Rights and Freedoms in the Post-War Reconstruction Period as a component of the Concept of Transitional Justice, and to define its principles in the adopted Law of Ukraine "On Protection of Human and Civil Rights and Freedoms in the Transition Period".

Keywords: conventional international legal mechanism, rule of law, state of emergency, martial law, derogation of law, proportionality of interference, European Court of Human Rights case law, quality and reasonableness of legislation, pandemic COVID-19, Constitutional Court of Ukraine, Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights (Ombudsman), national security and territorial integrity, transitional justice, collaboration, lustration.

Дорошенко Е. Р. Конституційні засади обмеження прав і свобод людини і громадянина в Україні : дис. ... д-ра філос. : 081 Право / Дорошенко Ельміра Равільївна. – Київ, 2023. – 228 с.