Визначення мікрокількостей флуориду, оксалату і тартрату молекулярно спектрометричними і тест методами

Актуальність, масштабність і перспективність наукової теми, якій присвячено дисертаційне дослідження, - філософія культури як напрям філософської думки України 20-30-х рр. ХХ ст., поступово стають зрозумілішими і цікавішими для нових поколінь вітчизняних та зарубіжних дослідників історії українських філософії й філософії культури. Нововідкрита у найповнішому обсязі лише чверть століття тому - за періоду радянської перебудови, маловідома для переважної більшості громадян УРСР та України епоха вітчизняних історії і культури - "Розстріляне Відродження", стає об'єктом комплексного фахового вивчення й у цих галузях гуманітаристики. Однією з показових ознак професійно-культурної інституціоналізації як наукового, так і культурно-мистецького й суспільно-політичного життя УСРР тієї епохи було становлення національного філософського процесу, а саме системи закладів філософських освіти, науки та культури. Провідну роль у його розвитку відіграли філософські установи ВУАН, УІМЛ i ВУАМЛІН, а саме представляючі їх такі інституції: філософсько-соціологічне відділення УІМЛ, НДІ філософії й природознавства ВУАМЛІН та філософсько-соціологічна секція при кафедрі марксизму-ленінізму в Києві, - які зазнали нищівних репресій і прикрого багаторічного забуття. Відповідно до поставлених дисертантом завдань цього дослідження, вперше комплексно проаналізовано розбудову філософії культури як напряму філософії УСРР 20-30-х рр. ХХ ст. представниками цих установ - засновниками харківської і київської філософських шкіл, і отримано наведені далі основні висновки: 1. Внаслідок комплексного розгляду здобутків наукового вивчення філософії УСРР 20-30-х рр. ХХ ст. у другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. класифіковано і проаналізовано два його основні етапи розвитку: 1). в СРСР, а саме в УРСР, РРФСР, МРСР, і за кордоном (50-80-і рр. ХХ ст.); 2). в Україні та за кордоном (90-і рр. ХХ ст. - 10-і рр. ХХІ ст.). Вивчення дисертантом 374 представляючих їх двох основних масивів наукових праць: 1). понад сімдесяти одиниць, переважно статей і монографій, опублікованих у 50-80-х рр. ХХ ст. у СРСР і за кордоном; 2). майже шістдесяти одиниць, головним чином статей і монографій, опублікованих у 90-х рр. ХХ ст. - 10 - х рр. ХХІ ст. переважно в Україні, й за кордоном, - засвідчило, що філософія культури як напрям філософії УСРР 20-30-х рр. ХХ ст. не була об'єктом системного наукового дослідження. Провідну роль у проведенні цих - розпочатих в УРСР після смерті Й. Сталіна, але згорнутих під час "брежневського застою" 70-80-х рр. ХХ ст., студій відіграли учені Інституту філософії ім. Г. Сковороди АН УРСР, ряд яких, насамперед І. Іваньо, розпочали вивчення розвитку філософії культури філософами УСРР 20-30-х рр. ХХ ст. на матеріалах наукової спадщини В. Юринця та П. Демчука. В контексті активного юринцезнавчого пошуку 60-70-х рр. ХХ ст., І. Іваньо констатував розробляння В. Юринцем філософії культури й дослідив ряд її складників, які, як постать і науково-педагогічна діяльність В. Юринця, не раз опинились у полізору науковців УРСР та української діаспори, у першу чергу М. Шкандрія і М. Роженка, та після розпаду СРСР.

Паустовська А. С. Визначення мікрокількостей флуориду, оксалату і тартрату молекулярно спектрометричними і тест методами : дис. ... канд. хіміч. наук : 02.00.02 аналітична хімія / Паустовська Анастасія Сергіївна - Київ, 2017. - 428 с.